Мізері. Стівен КінгЧитать онлайн книгу.
юнак (яким він був, коли продав свій перший роман) і аж ніяк не чоловік, що прожив уже два роки після свого сорокаріччя. Ще пара келихів шампанського, й ідея вже не здавалася такою безглуздою. Навпаки, вона стала замалим не благородною. На кшталт Великої Одіссеї в далекі краї, щоби наново віднайти реальний світ після уявних краєвидів свого роману. Тож він опинився…
«…на межі життя та смерті! Я була певна, що ви помрете… Розумієте, певна! Тому я витягла у вас із кишені гаманець, щоби поглянути на водійські права, а потім побачила ім’я: „Пол Шелдон“ і подумала: „Ой, це просто збіг обставин“. Але й у правах на фотографії були нібито ви, і я так злякалася, що аж присіла за кухонний стіл. Я спочатку подумала, що зомлію. Згодом я вирішила, що й фотографія, мабуть, теж „збіг обставин“ (у тих водійських правах ніхто на себе не схожий), але потім я знайшла посвідчення Гільдії письменників і ще одне, з „Пі І Ен“[21], і остаточно переконалася, що ви…»
…вскочив у халепу, коли пішов сніг. Але задовго до того він устиг зайти до бару «Боулдерадо» й дати Джорджеві ще двадцять баксів, аби той роздобув другу пляшку «Дома», яку Пол випив, прямуючи до Скелястих гір по шосе І-70. Коли він оминув заставу десь на схід від Тунелю Ейзенгавера[22], небо набуло свинцевого кольору. Дорога була порожньою та сухою, гроза завертала на південь… тож якого біса, ще й рознервувався від того клятого тунелю! У програвачі під панеллю приладів крутилися старі записи Бо Дідлі[23], і Пол не вмикав радіо, аж поки «камаро» не почала небезпечно вихляти з боку в бік. Він зрозумів, що справи серйозні – то був не просто легенький вітерець зі снігом, а справжня заметіль. Може, циклон зовсім не збирався йти на південь, може, циклон рушив прямо на нього, і він потрапить у біду…
(ти й зараз у біді)
…але він був достатньо п’яний, аби вирішити, що зможе втекти від хуртовини на машині. Тож замість того, аби зупинитися в місцевій Кані[24] та попроситися перечекати негоду, він поїхав далі. Він згадав, як вечірнє небо потемніло, наче він дивився на нього крізь сірий хромований окуляр. Пол пригадав, як хміль почав вивітрюватися з голови, як він нахилився вперед, щоб узяти з панелі пачку сигарет, аж саме тоді колеса забуксували. Він викручував кермо, але нічого не виходило. Він згадав важкий глухий удар, а потім світ перекинувся догори дриґом. Він закричав!..
– …І коли я почула ваш крик, то зрозуміла, що ви виживете. Помираючі люди рідко кричать, у них немає сил. Кому знати, як не мені. Я вирішила, що змушу вас жити. Тож я зазирнула у свій запас знеболювальних і дала вам пару таблеток. Ви заснули. А потім прокинулися та почали знову кричати, тож я дала вам іще. Деякий час у вас трималася висока температура, але я також її збила. Кефлексом[25]. Кілька разів мені здавалося, що ви не виживете, але вже усе позаду. Обіцяю. А тепер, Поле, вам треба відпочивати. Треба набиратися сил.
Енні підвелася.
– У мене ноги болять.
– Атож, болять. Я зможу дати вам ліки лише за годину.
– Будь
PEN International – британська організація, яка опікується літературною творчістю та свободою слова. Назву становить акронім «PEN» – Poets, Essayists, Novelists (поети, есеїсти, романісти).
Eisenhower Tunnel – транспортний тунель на чотири смуги, що пролягає під Континентальним американським вододілом за 80 км від Денвера, штат Колорадо, побудований у 1973 р. та названий на честь 34-го президента США.
Bo Didley – сценічне ім’я Елласа Ота Гейтса, американського блюзового співака та гітариста.
Кана – біблійне місто, в якому Христос зробив своє перше чудо, перетворивши воду на вино.
Keflex – протимікробний засіб, застосовується при інфекціях і запаленнях.