Безчестя. Джон Максвелл КутзееЧитать онлайн книгу.

      – Ну, – зауважує він, – тепер ти виглядаєш значно краще.

      – Я поспала після того, як ви пішли.

      – Тепер ти мені розкажеш про все, що трапилося?

      Вона відводить погляд.

      – Не зараз, – каже. – Я мушу йти, уже спізнююся. Поясню іншим разом.

      – І коли буде цей інший раз?

      – Увечері, після репетиції. Гаразд?

      – Так.

      Вона підводиться, кладе своє горнятко й тарілку в умивальник (але не миє їх) і повертається до нього обличчям.

      – Ви впевнені, що це добре? – перепитує.

      – Так, усе гаразд.

      – Я ще хотіла сказати, що знаю, що пропустила багато занять, але постановка не залишає мені часу.

      – Розумію. Ти хочеш сказати, що гра в театрі важливіша для тебе. Було б добре, якби ти пояснила це раніше. А завтра ти прийдеш на заняття?

      – Так. Обіцяю.

      Вона обіцяє, але це ще не означає, що вона втілить у життя свою обіцянку. Він сердиться й дратується. Мелані погано поводиться, занадто багато минається їй просто так; вона вчиться користуватися ним і, мабуть, користуватиметься і надалі. Але якщо їй минається занадто багато, йому минається ще більше; якщо вона поводиться погано, він поводиться гірше. Якоюсь мірою в їхньому союзі, якщо вони й справді союзники, він веде, а вона йде назирці. Хай він про це не забуває.

      Чотири

      Він ще раз кохається з нею на ліжку в кімнаті його дочки. Йому добре з нею, так само добре, як уперше; він вивчає, як рухається її тіло. Вона рвучка, спрагла до нових вражень. Якщо він не відчуває в ній цілковитої сексуальної жаги, то лише через те, що вона ще занадто юна. Одна мить застигає в його спогадах: вона стискає ноги на його сідницях, аби притягнути його ближче, і, коли напружуються сухожилля на внутрішньому боці її стегон, він відчуває сплеск радості й бажання. «Хтозна, – думає він, – може, попри все в нас є майбутнє».

      – Ви часто таке робите? – питає вона згодом.

      – Роблю що?

      – Спите зі своїми студентками. І з Амандою теж спали?

      Він не відповідає. Аманда – тоненька білявка – теж відвідує його курс. Але вона його не цікавить.

      – Чому ви розлучилися? – питає Мелані.

      – Я розлучався двічі. Двічі одружувався і двічі розлучався.

      – А що сталося з першою дружиною?

      – Це довга історія. Розповім тобі її якось іншим разом.

      – У вас є фотографії?

      – Я не колекціоную фотографії. Я не колекціоную жінок.

      – А хіба я не просто експонат в колекції?

      – Ні, звичайно, ні.

      Вона встає, обходить кімнату, збираючи свій одяг, анітрохи не соромлячись, наче залишилася сама. Він звик до жінок, котрі одягаються і роздягаються значно сором’язливіше. Але жінки, до яких він звик, не такі юні та не мають таких досконалих форм.