Серця в Атлантиді. Стівен КінгЧитать онлайн книгу.
одинадцять, – відповів Боббі. Його втішило, що Тед прийняв його за дванадцятилітнього. – Сьогодні виповнилося. Я подужаю цю книжку. Я, може, всього й не зрозумію, але, якщо історія хороша, вона мені сподобається.
– У тебе день народження! – вражено вигукнув Тед. Він зробив останню затяжку і клацнув пальцями, відкидаючи недопалок. Цигарка впала на цементну доріжку, розсипаючись фонтаном іскор. – З днем народження, дорогий Роберте, всього тобі найкращого!
– Дякую. Тільки мені значно більше подобається «Боббі».
– Добре, Боббі. Підеш кудись святкувати?
– Та де. Мама мусить допізна працювати.
– Може, хочеш піднятися в мою скромну квартирку? Багато запропонувати не зможу, але консерви відкривати вмію, а ще в мене має бути якесь печиво.
– Дякую, але мама мені дещо залишила і я маю це з’їсти.
– Розумію.
І, диво дивне, здавалося, що він справді розумів.
Тед віддав Боббі його «Кільце навколо Сонця».
– У цій книжці, – промовив він, – пан Сімак висловлює теорію, що існують і інші світи, схожі на наш. Не інші планети, а інші Землі, паралельні Землі, що оточують Сонце свого роду кільцем. Захоплива ідея.
– Ага, – погодився Боббі. Про паралельні світи він читав також в інших книжках та коміксах.
Тед Бротіґен дивився на Боббі задумливим, оцінним поглядом.
– Що? – спитав Боббі, раптом зніяковівши. Побачив щось зелене, як сказала б його мати.
На мить Боббі здалося, що Тед не відповість. Здавалося, він так глибоко поринув у думки, що перестав щось помічати. Тоді Тед стрепенувся і сів трохи пряміше.
– Та нічого, – заговорив він. – У мене тут з’явилася ідейка. Може, хочеш трохи підзаробити? Не те, щоб багато, але…
– Звичайно, чорт забирай! Ще б пак!
«Я ж хочу велик», – мало не додав Боббі, але стримався.
«Не плещи язиком без потреби», – було ще одне висловлювання його мами.
– Я можу робити майже все, що захочете!
Вигляд у Теда Бротіґена був стривожений і водночас захоплений. Так ніби прочинилися двері в його інше обличчя і Боббі побачив, що цей старий також був колись молодим, а може, навіть і з певною дозою зухвальства.
– Такі речі не варто говорити незнайомцям, – сказав Тед, – і хоча ми вже перейшли на «Боббі» й «Теда», а це – хороший початок, усе ж таки ми ще зовсім незнайомі.
– А хтось з отих Джонсонів казав що-небудь про незнайомців?
– Не пригадую нічого такого, але в Біблії є дещо на цю тему: «Бо приходько я в Тебе, мандрівник! Відверни гнів від мене – і я підкріплюся, перш ніж я відійду…»
Голос Теда на мить урвався. Веселість зникла з його обличчя і воно знову здалося старим. Та потім його голос зміцнів і Тед закінчив:
– «… перш ніж відійду, і не буде мене»[2]. Книга псалмів. От тільки не пам’ятаю, який.
– Та ні, не хвилюйтеся, я не збираюся нікого вбивати чи грабувати, просто дуже хочу заробити трохи грошей.
– Дай мені трохи часу, –
Переклад І. Огієнка.