Фінансист. Теодор ДрайзерЧитать онлайн книгу.
другий поверх, в маленьку кімнату поруч зі спальнею, яку облаштував під кабінет – там стояли письмовий стіл, сейф і шкіряне крісло, – і почав перевіряти свої ресурси. Йому потрібно було багато чого обміркувати і зважити. Він знову переглянув список осіб, з якими вже домовився, і на чию підписку міг сміливо розраховувати. Проблема розміщення облігацій на мільйон доларів його не турбувала. За його розрахунками, він мав заробити два відсотки від загальної суми, тобто двадцять тисяч доларів. Якщо діло вигорить, він вирішив купити особняк на Джирард-авеню, неподалік від Батлерів, а можливо, ще краще – придбати ділянку і почати будуватися. Гроші на будівництво він роздобуде, заклавши ділянку і будинок. У батька справи йдуть досить непогано. Можливо, і він захоче будуватися поруч, тоді вони будуть жити пліч-о-пліч. Контора мала дати цього року (незалежно від операції з позикою) тисяч десять. Вкладення Френка в конку, що досягали суми в п’ятдесят тисяч доларів, приносили шість відсотків річних. Майно дружини, яке складалося з їхнього нинішнього будинку, облігацій державних позик і нерухомості в західній частині Філадельфії, становило ще сорок тисяч. Він був багатою людиною, але розраховував незабаром стати ще багатшим. Тепер треба лише діяти – розумно і холоднокровно. Якщо операція з позикою пройде успішно, він зможе повторити її, і навіть в більшому масштабі – адже це не останній випуск. Посидівши ще трохи, він загасив світло і пішов до дружини, яка вже спала. Няня з дітьми займала кімнату з іншого боку сходів.
– Ну от, Ліліан, – сказав він, коли вона прокинувшись повернулась до нього, – мені здається, що справа з позикою, про яку я тобі розповідав, тепер зрушилась. Один мільйон для розміщення я, імовірно, отримаю. Це принесе двадцять тисяч прибутку. Якщо все пройде успішно, ми вибудуємо собі будинок на Джирард-авеню. Згодом вона стане однією з найкращих вулиць. Коледж – прекрасне сусідство.
– Це буде чудово, Френку! – сказала вона і погладила його руку, коли він присів на край ліжка. Але в тоні її відчувався легкий сумнів.
– Нам потрібно бути уважнішими до Батлера. Він дуже люб’язно зі мною обійшовся і, звісно, буде нам корисним і надалі. Він запрошував нас із тобою як-небудь зайти до них. Не слід нехтувати цим запрошенням. Будь привітнішою до його дружини. Він може при бажанні дуже багато для мене зробити. У нього, між іншим, дві дочки. Треба буде запросити їх до нас усією сім’єю.
– Ми влаштуємо для них обід! – з готовністю відгукнулася Ліліан. – Я на днях заїду до місіс Батлер і запропоную їй покататися зі мною.
Ліліан вже встигла дізнатися, що Батлери (принаймні молодше покоління) люблять показний шик, і вони дуже чутливі до розмов про своє походження, а гроші, за їхніми уявленнями, компенсують абсолютно всі недоліки.
– Старий Батлер – людина вельми респектабельна, – зауважив якось Ковпервуд. – Але місіс Батлер… Та й вона, власне, непогана, але надто вже простакувата. Утім, це жінка добра і щира.
Френк попрохав дружину бути люб’язнішою з Ейлін і Норою,