Про письменство. Мемуари про ремесло. Стівен КінгЧитать онлайн книгу.
початком літніх канікул стало легше. По-перше, мене перевели в підвал до фарбувальні, де було на десять градусів прохолодніше. Моє завдання полягало у фарбуванні зразків тканини мельтон у пурпуровий та темно-синій кольори. Припускаю, що десь у Новій Англії досі є люди, в яких у шафах висять піджаки, пофарбовані вашим покірним слугою. Це було не найкраще літо в моєму житті, але мене не затягло в машинерію і я не зшив собі пальці докупи на одній з потужних швейних машин, які ми використовували для підперізування нефарбованої тканини.
На 4 липня[66] фабрика зачинилася на цілий тиждень. Працівники, які пропрацювали на «Ворамбо» п’ять або більше років, отримали тиждень оплачуваних вихідних. А тим, хто працював менш ніж п’ять років, запропонували роботу в бригаді, яка мала зверху донизу почистити фабрику, включно з підвалом, якого не чіпали років 40–50. Я, певно, погодився би працювати в тій бригаді – платили півтори ставки, – але всі місця були зайняті задовго до того, як бригадир дійшов до старшокласників, яких у вересні вже не буде. Коли я наступного тижня повернувся на роботу, один із фарбувальників сказав, що це була жесть, і шкода, що мене тут не було. «Щури в підвалі завбільшки з котів, – казав він. – А деякі, бляха, здоровенні, як собаки».
Щури завбільшки з собак! Ох, йо!
Одного дня наприкінці фінального семестру в коледжі, коли випускні іспити вже були позаду і не було чим зайнятися, я згадав історію фарбувальника про щурів під фабрикою – завбільшки з котів, а деякі, бляха, здоровенні, як собаки, – і почав писати оповідання «Нічна зміна». Робив це знічев’я одного травневого дня, але за два місяці журнал «Cavalier»[67] купив це оповідання за 200 доларів. Перед тим я вже встиг продати два оповідання, але вони в сумі принесли якихось 65 доларів. А цей раз одним махом вийшло втричі більше. Мені аж подих забило, серйозно. Я став багатим.
Улітку 1969 року я влаштувався за програмою роботи й навчання[68] в бібліотеку Університету Мену. Це була прекрасна і водночас паскудна пора. У В’єтнамі Ніксон[69] реалізовував свій план припинення війни, суть якого, здавалося, полягала в тому, щоб дотла розбомбити Південно-Східну Азію. «Знайомтесь, новий бос, – співали „The Who“, – такий самий, як старий бос»[70]. Юджин Мак-Карті[71] поринув у поезію, щасливі хіпі носили штани-кльош і футболки з написами на кшталт «УБИВАТИ ЗАРАДИ МИРУ – ВСЕ ОДНО ЩО ТРАХАТИСЯ ЗАРАДИ ЦНОТИ». Я носив чудовий комплект бакенбардів-матончопсів[72]. «Creedence Clearwater Revival» співали «Green River»: босоногі дівчата танцюють у місячному сяйві; а Кенні Роджерс усе ще був із «The First Edition». Мартін Лютер Кінг і Роберт Кеннеді вже були мертві, але Дженіс Джоплін, Джим Моррісон, Боб «Ведмідь» Гайт[73], Джимі Гендрікс, Кесс Елліот[74], Джон Леннон та Елвіс Преслі усе ще жили й творили музику. Я мешкав зовсім поряд із кампусом у «Кімнатах Еда Прайса» (сім баксів на тиждень плюс додатковий комплект постільної білизни). Люди висадилися на Місяць, а я потрапив у Список декана
День незалежності США.
Американський чоловічий журнал, який почав виходити у 1952 році. За оригінальним задумом видавців, у кожному номері друкувалися оповідання та уривки рекомендованих авторів. У 1950—1960-ті роки в журналі публікувалося багато видатних письменників. Поступово «Cavalier» перетворився на журнал у форматі «Playboy».
Federal Work-Study Program – фінансована федеральним урядом США програма, яка допомагає студентам заробляти кошти на власну вищу освіту через влаштування на роботу на неповний день.
Річард Мілгауз Ніксон (1913–1994) – 37-й президент США (1969–1974).
«Meet the new boss / Same as the old boss» – рядки з пісні «Won’t Get Fooled Again», у якій критикується революція та влада.
Eugene Joseph «Gene» McCarthy (1916–2005) – американський політик, поет і конгресмен. Активно виступав проти війни у В’єтнамі; кілька разів балотувався в президенти.
Mutton chops (баранячі реберця) – популярні на початку 1970-х довгі бакенбарди: вузькі біля скронь і широкі на нижній щелепі.
Bob «The Bear» Hite (1943–1981) – вокаліст американського блюз-рок-гурту «Canned Heat».
Cass «Mama Cass» Elliot (1941–1974) – американська співачка, учасниця гурту «The Mamas & the Papas».