Кохання останнього магната. Френсіс Скотт ФіцджеральдЧитать онлайн книгу.
що діло моє було зовсім безнадійне. Не можна жити тим, щоб увесь час прати білизну чужих почуттів. Та тоді мені здавалося інакше: може, тато допоможе, а може – стюардеса. Могла б піти до кабіни пілота й прямо сказати Стару: «Якщо я колись і бачила любов, то в очах тієї дівчини».
Міг би й пілот стати в пригоді: «Чоловіче, ти що, сліпий? Мерщій до пасажирського салону!»
Та й Вайлі Вайт міг би прийти на допомогу, замість того, щоб маячити в проході у мене перед очима, гадаючи, сплю я чи ні.
– Сідайте вже, – запросила я. – Які новини? Де ми?
– В повітрі.
– А, он воно що. Тоді сідайте. Над чим працюєте? – спробувала я удати живий інтерес.
– Хай допоможуть мені небеса, я пишу про бойскаута, а саме: «Бойскаут».
– Старова задумка?
– Хто його знає… Він запропонував мені поміркувати. Не виключаю, що з десяток сценаристів працювали над ідеєю до мене, і рівно стільки ж будуть копирсатися в ній після мене, а от цю систему вигадав власне він. Бачу, ви в нього закохалися?
– Ще чого! – вигукнула я обурено. – Та я його з дитинства знаю.
– До нестями, еге ж? Що ж, спробую влаштувати ваші справи, якщо ви допоможете мені влаштувати мої. Хочу мати власну групу.
Я знову заплющила очі і провалилася у сон. А коли знову розплющила, то побачила, що стюардеса вкриває мене пледом.
– Майже на місці, – оповістила вона.
Крізь ілюмінатор, над захід сонця, було видно, що земля під крилом стала зеленішою.
– Тільки-но почула дещо смішне, – сповістила вона, хоча її ніхто не питав. – У кабіні пілота… той містер Сміт, чи містер Стар… ніколи не бачила його імені в титрах.[37]
– А він його ніколи не ставить, – пояснила я.
– А-а-а. Отже, він розпитував пілотів про льотну справу… Тож воно його й справді цікавить, не знаєте?
– Знаю.
– Ото ж бо один з пілотів і каже, що б’ється об заклад, що за десять хвилин береться навчити містера Стара літати соло. У нього, каже, такий склад розуму – все схоплює на льоту.
У мене почав уриватися терпець.
– Ну і що тут такого смішного?
– Зараз, так от, нарешті один з пілотів питає, чи подобається містеру Стару його справа, а містер Стар на це й відповідає: «Авжеж. Само собою, подобається. Коли навкруги у всіх не всі вдома, то приємно залишатися хоч і неповним ідіотом, та єдиним, якого ще не розкусили».
Стюардеса так і заходилася від сміху, а мені хотілося плюнути їй межи очі.
– Уявіть собі: «Коли навкруги у всіх не всі вдома, то приємно залишатися хоч і неповним ідіотом, та єдиним, якого ще не розкусили».
Раптом без видимої причини її сміх урвався, і вона підвелася – сама серйозність:
– Піду заповню робочий журнал.
– Прощавайте!
Здається, то не вони допустили Стара посидіти поруч із собою, а він дозволив їм посидіти біля свого трону, і то не вони допустили його до штурвалу, а він дозволив їм постернувати.
Багато
Прототип Стара Ірвінг Тальберґ ніколи не ставив своє ім’я в титрах фільмів, які продюсував (90 фільмів).