Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown. Гілберт Кіт ЧестертонЧитать онлайн книгу.
йому довелося простояти під дверима, – зауважив Баллер.
– Авжеж, – погодився патер Браун, – і вам довгенько довелося просидіти на вулиці.
– Я повернувся до себе, – сказав гендляр сигарами. – Написав кілька листів, а потім знову вийшов їх відіслати.
– Доведеться вам дати свідчення дещо пізніше, – сказав Беґшоу. – На добраніч або, точніше, доброго ранку.
Процес Озріка Орма, звинуваченого в убивстві Гамфрі Ґвінна, здійняв галас у газетах, відтак, він не вщухав ще кілька тижнів поспіль. Усі шляхи обривалися на загадці, що ж насправді сталося впродовж двох годин, з тієї миті, коли Баллер бачив, як Орм входив у ворота, і до того, як патер Браун застав його в саду, де він, мабуть, і згаяв цілих дві години.
Цього часу комусь було б цілком достатньо, щоб вчинити півдюжини вбивств, і обвинувачений цілком міг би зробити їх просто знічев’я, бо він не зумів більш-менш притомно пояснити, що ж саме він там робив. Прокурор доводив, що підсудний мав беззаперечну можливість убити суддю, позаяк вхідні двері були на клямці, а бічні, що ведуть у великий сад, і зовсім відчинені.
Суд із напруженим інтересом вислухав Беґшоу, котрий поновив картину сутички в передпокої, після чого залишилися напрочуд явні сліди, до того ж згодом поліція знайшла кулю, яка втрапила в дзеркало. І, нарешті, зелена арка, завдяки якій виявили підсудного, була дуже схожа на таємне укриття.
З іншого боку, сер Метью Блейк, талановитий і досвідчений адвокат, вивернув цей аргумент буквально навиворіт, коли поцікавився, з якого б це дива людині самій лізти в пастку, звідки немає жодного виходу, хоча набагато розумніше було б просто вислизнути на вулицю. Сер Метью Блейк також дуже майстерно скористався таємницею, яка, як і раніше, огортала причину вбивства.
Справжній поєдинок із цього приводу між сером Метью Блейком і сером Артуром Трейверзом, настільки ж блискучим юристом, котрий виступив у ролі обвинувача, закінчився на користь підсудного.
Сер Артур міг лише висунути припущення про більшовицьку змову, але припущення це видавалося доволі хитким. Зате коли перейшли до розгляду загадкових дій, до яких Орм вдався в ніч убивства, обвинувач зумів виступити з набагато більшим ефектом.
Підсудного викликали скласти свідчення лише тому, що його проникливий адвокат вважав, що відмова справить негативне враження. Проте Орм відмовчувався, коли його допитував захисник, так завзято, як і у відповідь на запитання прокурора. Сер Артур Трейверз спробував витягти з цього непохитного мовчання якнайбільше переваг, але змусити Орма говорити нікому не вдалося. Сер Артур був високий на зріст, худорлявий, із довгим блідим обличчям. Він здавався прямою протилежністю серу Метью Блейку, цього здорованя з блискучими пташиними очима. Але якщо сер Метью тримався впевнено та задерикувато, як півень, то сера Артура швидше можна було порівняти з журавлем або лелекою, коли він подавався вперед, обсипаючи поета запитаннями, довгий його ніс був дивно схожий на дзьоб.
– Отже,