Метаморфози, або Золотий осел. Луций АпулейЧитать онлайн книгу.
що це лампа їй провіщає.[45] Мілон зареготав на таке пояснення і мовив: – Ой, ой! У цій лампі сидить неабияка Сівілла,[46] яка з висоти свічника спостерігає за всіма небесними явищами, навіть за сонцем.
12. Тут я зауважив: – Існує безліч прикладів такого віщування, і в цьому немає нічого дивного. Цей вогник, хоч і малесенький і запалений людськими руками, але пам’ятає про великий небесний вогонь, немов про свого батька. Через те він у божественному провидінні знає, що той великий вогонь задумує вчинити на висотах ефіру, і сам здатний нам провіщати.[47] Ось зараз у нас, у Корінфі, перебуває проїздом якийсь халдейський ворожбит,[48] який дивує тутешніх жителів неймовірним хистом: за добрі гроші будь-кому провістить його долю. Він може точно сказати, в який день краще всього одружитися, в який день закласти міцні підвалини будинку, який день корисний для купця, який зручний для мореплавства, який – для сухопутної подорожі. Також мені на запитання, як закінчиться моя подорож, намолов силу-силенну найрізноманітніших дивин. Так, він пообіцяв мені славу гучну, запевнив, що я стану героєм дивовижних пригод, про які розповідатимуть книги.
13. З усмішкою сприйняв мої слова Мілон і запитав, як виглядав той ворожбит і як звати його. – Високий на зріст, – кажу, – і смуглявий; а звати його Діофан.[49] – Той самий! – вигукнув Мілон. – Ніхто інший! Знай, він і тут, у нашому місті, заробляв нечувано, мало того, доробився чималого маєтку, але, бідолаха, якимсь чином скотився на саме дно злиднів чи то пак нікчемності. Було це так. Одного прекрасного дня, коли він у тісному колі городян ворожив, з чим хто звернеться, підійшов до нього один купець, на ім’я Кердон,[50] і попросив прикинути, якого дня йому найкраще було б вирушить в ділову подорож. Той назвав день, і Кердон витягнув гаманець, висипав гроші і вже відрахував був сотню денаріїв як винагороду за пророкування, коли раптом ззаду крізь натовп протискується якийсь молодик, на вигляд знатного роду, хапає ворожбита за полу і, коли той оглянувся, обіймає і розціловує його. Халдей відповів йому тим самим і посадовив поруч себе. Ошелешений несподіваною зустріччю, зовсім забув, чим у цю хвилину був зайнятий. Промовив до молодика: – Коли ти прибув сюди? Діждатись тебе не можу. – А той відказує: – Таж оце якраз надвечір. А тепер ти мені, братику, повідай, як подорожувалось тобі суходолом і морем, коли квапливо відплив із острова Евбеї?[51]
14. На це уславлений халдейський ясновидець Діофан, не тямлячи де він і що з ним, каже: – Ой, нехай би моїм ворогам і недругам така страхітна випала справжнісінька Одіссеєва подорож! Бо ж корабель, на якому я плив, пошкоджений буревіями, втратив обидва стерна і ледь доплив до протилежного берега, а потім, наскочивши на скелю, пішов на дно. Все майно наше загинуло, нам пощастило врятуватися вплав. А те, що подарували нам співчутливі незнайомі люди або доброзичливі друзі, стало здобиччю розбишак. При цьому загинув
Ворожіння по полум’ю (піромантія) було досить розповсюджене в античні часи (Вергілій, «Георгіки», І, 392. Пліній, «Природознавча історія», кн. 18, розділ 357).
Стислий виклад стоїчного вчення про «творчий вогонь» – першооснову всього буття.