Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!. Дарья МорозЧитать онлайн книгу.
раз, телефон вимкнутий. Пишу смс. Кидаю телефон на сидіння поруч. Ось і дім тієї мадами. Нелюблю її. Вона худа, висока, огняно рижа. Сіськи накачані, губи накачані. Щей майстер, по бріхням та обсираню людей, номер один у всій цій херні. Виходжу з машини, гнів аж душить мене, тому я покашлюю. А якщо Мія не захоче бути зі мною, що тоді? Відкриваю двері без стуку. Дім здоровенний, все з мрамору, вишукана мебель, скрізь живі квіти, дорогі картини
– Як ти могла? -кричу я вказуючи пальцем на матір. – Де ти зустріла Мію, що ти їй сказала?????
Вона сидить як желізна леді, п'є вино біле вино з великого бакалу. Боже, від неї так і віє високомірям, грубістю, холодом.
– Хм, синочок! Я ж казала, що вона тобі не пара. Вона ж біднячка. Я її одразу упізнала. Точніше, її видало її дишеве лахміття. А коли я почула, що вона хоче набрати безкоштовних пробників, у дорогому магазині парфумів, це просто мене розвеселило і я вирішила продовжити розвагу, і саме тому підійшла.
– Не кажи так!!!Ти не маєш права судити людей по їх одягу чи статусу! – кричу я.
– Я думала ти пограєшся, переспиш з нею декілька разів і все. Але вона хватка дівчина. Не знаю чи це ти тюфтій? – вона відпиває ще глоток вина. Її лице, таке спокійне, немов кам'яне.
– Не смій… говорити так про неї!!!!!! – попереджую я. – Я люблю її, і твоя думка мене не цікавить. Я сам творю свою долю.
– Ахаха, кохаєш… милий кохання-це фантом. Кохання немає. – по заді мене виходить Жасмін, я не одразу зрозумів, що її не було у кімнаті. Вона проводить пальцем по моєму обличі. Я різко відштовхую її руку. Вона посміхається і проходить до кімнати, у руці теж бакал, але з червоним вином. Волосся розпущене, губи та плаття на ній теж червоного кольору. Аж воротить від неї. Я роблю декілька кроків назад…
– Мені соромно, що моя мати, яка була для мене прикладом, стала першокласним стервом, яке визиває у мені лише ненависть. Тебе змінили гроші. Ти стала інша.
Вона відриває свої уста від бакала і не дивлячись на мене промовляє :
– Ти правий синок, хтось змінюється і стає багатою першокласною стервою, а хтось із бідної простушки, стане лише шлюхою. Ти не будиш з нею!!!!!Я все сказала!!!!!
Я виходжу берусь за голову, що, що робити!????Я повинен знайти її, пояснити все. Я швидко сідаю до машини, лечу зі швидкістю 160 км\ ч. На стадіоні немає, на її місці немає, телефон вимкнений. Лечу до неї додому. Світла немає. Стукаю, ніхто не відімкає. По-заглядаючи у вікна розумію, цей дім пустий та одинокий, як моє сердце. Де вона? Де моя дівчинка??? Я не можу її втратити. Я так довго її чекав. Зло виливається з мене і я ударяю у дверці машині кулаком. З'являється вмятина. Просто клас. Хочеться закричати від безвиході. Зірвався холодний вітер. І, падає перша капля на мою щоку. Дощ.
Мія
Стало прохолодно. Розпочався дощик. На дворі пасмурно. Тиша, лише вітер посвистує. Стук-стук… Чую рух у домі. Макс відмикає двері. Він ще такий малий, але уже має привілегії перед іншими хлопчаки. Він дуже гарненький, тіло його смугляве, чорне волосся, чорні брови, пухлі губки