Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного!. Дарья МорозЧитать онлайн книгу.

      …на всю гучність. Виходжу з дома та запираю цю чорну бездну разом з її демоном. Біжу по дорозі, музика лунає так, що я нечую навіть свого биття сердця. Повз очі пролітають будинки, дерева, люди. Чому саме у мене такі батьки? Чому це випало на мою долю…? Вздихаю, музика лунає… відчуття, що мою душу розривають. Важко дихати. Невстигла я відірватись від думак, як дивлюсь, я на шкільному стадіоні. От і добре. Тут нікого немає, я буду на одинці з собою, своїми проблемами та своїм демоном. Мелодія зупиняється… на екрані… Алекс… я вибиваю… Знову… Алекс… я вибиваю. Не знаю яке коло я намотала. Якого хера мені не стає краще. Я обертаюсь назад, зупиняюсь, дивлюсь чи ні кого немає. Я мов маленька дівчинка, яка нехоче показувати свої сльозки. Секунда… і я плачу. Я сідаю на газон. Сльози летят градом, я всхлипую. Б'ю кулаком по землі. -Чому???? -бормочу я про себе.-За що? Все своє сране життя я одна. Я нікому не потрібна. Не хочу жити в цему Богом забутому місці. Не хочу. Я всім сука докажу, що я варта кращого!!!

      Встаю. – Аааааааа! Ти що, дурак? Як ти мене знайшов? Чому ти тут? -кричу я Алексу. – Якого хрена тобі потрібно????? -він стоїть переляканий. Випучив очі

      – Що ти дивишся???? -Я кричу, штовхаю його, махаю руками, бью своїми кулачками по його груді. Він стоїть. Настає тише. Я різко повертаюсь і бистро йду.

      – Мія!!!!Мія!!! -кричить він. Я відчуваю його тепло, його довбані мікро волни за п'ять метрів. Різким рухом він повертає мене до себе, схвативши за руку

      – Мія, я поруч. Мила, ніжна моя! – він силою притягує мене, обіймає. Мене це ще більше вивело із себе, я вириваюсь. Біль у грудях знову бере у гору і я плачу.

      – Навіщо ти зі мною???? Що тобі потрібно????? Ти що не бачиш, ми непара!!!!! Для кого ця твоя гра?

      – Я не граю! Не кажи так! -він робить крок до мене а я крок назад.

      – Пішов ти. З'явився тут, мені і так було добре. Я все своє життя нікому була непотрібна, з якого дива ти … -я всхлипую -…чому я маю вірити тобі, твоїм словам… – він робить різкий крок, хватає мене у обійми і цілує. Так пристрасно, так сильно. Я митю остиваю, відповідаю поцілунком. Його уста такі солодкі. Тіло таке сильне. А він, він просто мені потрібен.

      – Вірити… тому, що я люблю тебе! – шепоче він витираючи мої вологі щоки.

      – Дякую тобі!!! – спокійно але впевнено кажу я. – Не хочеш поїхати до мене, мммммм, ми могли б заїхати взяти піци чи суші. Тато спить. – Я знаю!

      – Звідки? Ти був у мене????Дома??? -не встигла я закінчити фразу, як мене взяв страх. Він бачив тата на полу? Він не захоче бути зі мною! Думки переповнюють мій розум. Алекс напевно помітив, що я замаячила, очі забігали і швидко доповнив свій текст.

      – Мія, не хвилюйся. Мене не цікавить твій тато, мені цікава лише ти, наші стосунки. Я був дома, потім не знаю