Эротические рассказы

Козак Байда, або Хортицька Січ. Дмитро ВоронськийЧитать онлайн книгу.

Козак Байда, або Хортицька Січ - Дмитро Воронський


Скачать книгу
побачив, і все… А може… А може, вона відьма і наслала якісь чари? Тьху, що за маячня!» Дмитро згадав ясний усміх коханої, і серце забилося швидше. «Ні, моє кохання чисте. Я не відступлюся від неї, вона буде мені жінкою».

      Молодий князь зайшов до своєї кімнати і хлюпнув у розпашіле лице холодної води з глека. Вихор думок став збиратися докупи.

      Навіть якщо батько і відмовиться від мене, це не завадить нам прожити з нею щасливе життя. Я сам маю викувати свою долю. Я своїми руками збудую власне життя. Хай буде так, і допоможе мені Господь… Поступово заспокоївшись, княжич повечеряв та ліг спати.

      Уставши зрання, Дмитро наказав конюху як слід доглянути коня, а сам, узявши свою улюблену шаблю, подався лісом на зустріч з Роксаною.

      Дівчина, стиха наспівуючи щось про ледачу дочку, яку мати квапить до роботи, підійшла до умовленого місця, де сподівалась побачити милого. Вона у своїй уяві вже малювала картини подружнього життя з любим… У них буде простора біла хата, стіни з барвистими квітами… Ось коханий бере її за руки, ось великий стіл, за яким сидять трійко діточок.

      Роксана не зчулася, як підійшла до умовленого місця й аж відсахнулася – під дубом хтось сидів. Якийсь багатий пан… Золоті візерунки на малиновому жупані, дорогоцінне каміння на золотому поясі і на руків’ї шаблі… Дівчина вже хотіла втекти і ступила крок назад. Аж тут, пригледівшись, побачила, що то ж її вчорашній рятівник!

      Княжич почув шелест, підвів голову і побачив дівчину.

      – Ти прийшла, Роксано! – підхопився Вишневецький і простяг до неї руки. Але дівчина відсторонилася.

      – Хто ти? Скажи мені?

      Дмитро трохи розгубився.

      – Роксано… Треба було тобі одразу сказати… Я – Дмитро Вишневецький, син князя Вишневецького замку.

      – Йо-й! – вражено прохопилося в дівчини, вона аж закрила рота долонею. Очі її розширилися.

      – Послухай… Я хочу одружитися з тобою, Роксано, але ти не зможеш стати княгинею, бо мій батько проти нашого шлюбу, він хоче зректися мене.

      – О Господи! – зойкнула дівчина і підійшла ближче до княжича. – Я не хочу, щоб через мене коїлося таке лихо! Не бери мене за дружину…

      Блакитні дівочі очі наповнилися слізьми.

      – Ні! Ні! Мила моя, – Дмитро обійняв дівчину за плечі. – Я вже поставив собі: ти, тільки ти станеш моєю! Я одружуся з тобою… Ми заживемо щасливо, як у казці… у тебе буде все, що забажаєш, люба моя, – прошепотів він їй стиха.

      – Ойле… Я про це й мріяти не могла… – голос дівчини затремтів і розлився срібним струмочком.

      А Дмитро, нахилившись, гаряче обціловував її личко. Роксана пригорнулася довірливо. Невимовно гарно стало на душі в княжича. Чисте кохання, як промені вранішнього сонця, пронизувало його наскрізь.

      «Дякую, Боже, за невимовне щастя, що ти даруєш мені!» – промайнула остання думка в княжій душі. Немовби тихі небеса опустилися на землю і відкрили для закоханих сердець двері райського саду. Молодята любили одне одного, забувши все погане, що існує у цьому світі, як перша чи остання пара людей на землі.

      Ця


Скачать книгу
Яндекс.Метрика