Скандал у Богемії. Артур Конан ДойлЧитать онлайн книгу.
втручання. Ви вже чули про події, що передували цій?
– Аякже, дещо чув.
– Ну, і яка ваша думка?
– Мені здається, Блессінґтон збожеволів від страху. Погляньте на ліжко – він провів неспокійну ніч. Ось достатньо глибокий відбиток його тіла. Ви знаєте, що самогубства найчастіше відбуваються о п’ятій годині ранку. Приблизно в цей час він і повісився. І, мабуть, заздалегідь усе обміркував.
– Судячи з того, як затверділи його м’язи, він помер години зо три тому, – зауважив я.
– Щось особливе в кімнаті виявили? – спитав Голмс.
– Знайшли викрутку на підставці для умивальника та кілька гвинтів. І вночі тут, мабуть, багато курили. Ось чотири сигарних недопалки, які я підібрав у каміні.
– Гм! – мовив Голмс. – А його мундштук знайшли?
– Ні.
– А портсигар?
– Атож, він був у нього в кишені плаща.
Голмс розгорнув портсигар і понюхав єдину сигару, що залишилася там.
– Це гаванська сигара, а це – недопалки сигар особливого сорту, який імпортують голландці з їхніх ост-індських колоній. Їх зазвичай загортають у солому, як ви знаєте, і вони трохи тонші та довші, ніж сигари інших сортів.
Він узяв чотири недопалки й почав розглядати їх у свою кишенькову лупу.
– Дві сигари викурили через мундштук, а дві просто так, – продовжував він. – Дві були обрізані не надто гострим ножем, а кінці двох інших – відкушені міцними зубами. Це не самогубство, містере Леннер. Це ретельно продумане й холоднокровно вчинене вбивство.
– Не може бути! – не повірив інспектор.
– І це чому ж?
– Навіщо вбивати людину таким незручним способом- – вішати?
– Ось це й потрібно з’ясувати.
– Як убивці могли проникнути сюди?
– Через вхідні двері.
– Але вони була замкнені на засув.
– Їх замкнули після того, як вони увійшли.
– Звідки ви знаєте?
– Я бачив сліди. Даруйте, за хвильку я, можливо, повідомлю вам іще дещо.
Він підійшов до дверей і, обернувши ключ у замку, із властивою йому методичністю оглянув їх. Потім висмикнув ключ, що стирчав зсередини, і обстежив його також. Постіль, килим, крісла, камін, труп і мотузку – усе Голмс оглянув по черзі, поки, нарешті, він не заявив, що задоволений, після чого, закликавши на допомогу мене й інспектора, відрізав мотузку, на якій висіло тіло нещасного Блессінґтона, і шанобливо прикрив його простирадлом.
– Звідки взялася мотузка? – спитав я.
– Її відрізали звідси, – вказав доктор Тревельян, витягаючи з-під ліжка мотузку, складену у велике коло. – Він страшенно боявся пожеж і завжди тримав її поблизу, щоб утекти крізь вікно, якщо сходи загоряться.
– Це, мабуть, позбавило вбивць зайвого клопоту, – задумливо промовив Голмс. – Так, усе відбулося дуже просто, і я буду дуже здивований, якщо до полудня не повідомлю вам причину злочину. Я візьму фотографію Блессінґтона, ту, що на каміні. Вона може допомогти мені в моєму розслідуванні.
– Але, заради бога, поясніть нарешті, що ж тут сталося, –