Гніздо. Володимир ЄшкілєвЧитать онлайн книгу.
він підписав контракт з альфійською компанією «Омікрон Позитрал». Спочатку він працював у місцевій філії, а потім йому запропонували роботу на Альфі. Він погодився, підписав новий контракт і полетів на Альфу.
– Коли саме?
– У тринадцятому році… – вона зробила вигляд, що напружено згадує, а тим часом… Тим часом вони з Осою поступово зливаються в одну скажену істоту, безмежно далеку від того нафіг їм не потрібного тринадцятого року. – Десь улітку, сір. За стандартним часом. Мені тоді дозволили його провести. Я бачила, як злітав «човник» з Хепі. Він злітав з естакади космодрома Ванлу.
– Яку посаду йому запропонували на Альфі?
– Хепі казав, що хорошу посаду, високооплачувану. Щось, пов’язане з програмуванням супремусів8 міжзоряних лайнерів.
– А вам не здається дивним, що роботу зі спеціальним допуском запропонували людині, яка має непевний соціальний статус?
– Я вас не розумію, сір, – ці дурні питання лише відволікають її від гарячого тіла Оси. «Не вийде! Я з Осою, а не з вами. Ви лише тінь, сон, мара. Ви зла тінь, яка зникає на світанку. А насправді існує лише Оса і нікого, окрім Оси не існує!»
– У вашого брата темне походження, він має лише другий клас громадянства колонії, не має імперського громадянства, відповідно, не складав присяги громадянина. Також він не має університетської освіти. Зрештою, навіть не має права бути прийнятим на навчання до університету. А для роботи з інфраквантовими супремусами зорельотів потрібні спеціальні допуски високого рівня плюс проходження особливої перевірки на лояльність.
– Хепі дуже талановитий, сір. Він геній. Він закінчив школу з відзнакою, отримував нагороди на галузевих конкурсах і змаганнях кіберпрограмістів. Його навіть нагородили премією «Програміст року».
– Ви хоч розумієте, Пело, що таке програмування супремуса міжзоряного корабля?
– Приблизно, сір. – Пальці Оси такі шкодні, вони усюди й завжди доречні. Вони усюдисущі. «Так! Я розкрита назустріч тобі, моя кохана. Все, що є в мене, твоє, твоє, твоє, і немає, немає, немає нічого забороненого!»
Пела схлипнула. Офіцери перезирнулись.
– Я думаю, сір, – сказала Пела, здригаючись від того, наскільки реально вона відчуває пальці Оси, – що в компанії «Омікрон Позитрал» оцінили здібності Хепі. Ви ж знаєте, це ж дуже поважна компанія, їм було краще знати про всі оті допуски і присяги. Якщо вони його допустили, значить, вони йому довіряють. Хепі дуже працелюбний і відповідальний.
– Добре, залишимо це… А брат вам не розповідав про той світ, з якого ваша мати прибула сюди?
– Ні, сір. Вона йому теж не розповідала. Вона завжди уникала розмов про це.
– Він вам так казав?
– Так, сір. Я думаю, що маму у тому світі сильно образили. – Пела також уміє гратись з тілом Оси, і в неї також довгі і ніжні пальці.
– Чому ви так думаєте?
– Я теж не люблю згадувати про те, як мене ображали.
– Але ж вона могла згадувати якісь деталі. Колір тамтешнього сонця, тип атмосфери, назви, імена.
– Той світ, сір, був меншим за Аврелію,