Гойдалка. Володимир ЄшкілєвЧитать онлайн книгу.
ж така довіра?
– Я не належу цій епосі. Я тут випадковий. А значить, я не вписуюсь у стратегічні схеми демона.
– Ти півтора століття провів у гібернації15. Ніхто не знає, що за цей час відбувалось з твоєю рятувальною капсулою. У далекому космосі літають сотні рятувальних капсул, але за чотири століття знайшли тільки три. А успішно вивели з гібернації лише тебе одного. Я читав доповідь анабіологів про твоє воскресіння. Вони були здивовані якісним станом мозкової речовини, що ніяк не в’язалось з довгим часом перебування у кріогенній сплячці.
Що скажеш?
– Натякаєш, що зі мною попрацювали? Маю доводити, що я – це я? Але мене вивертали всіма можливими способами й нічого не знайшли. Ніяких слідів проникнення.
– Технологічно вони нас випереджають, – зауважив жіночій голос за спиною старого пілота.
Відморозок неквапно підвівся назустріч жінці у яскраво-червоному платті, яка наче вийшла зі плями світла на одній зі стінних панелей. Він затримав погляд на гострих рисах обличчя, на впертій лінії губ, наштовхнувся на холодне сіро-блакитне гало навколо її зіниць, видихнув, відвів очі. Відтак незграбно вклонився.
– Щасливий бачити Преподобну Сайкс.
– Вона, на жаль, має рацію, – підтвердив Еарлан Третій. – Ворог вміє таке, що нам і не снилось. Ми не можемо виключити варіанту, що ти – частина його сценарію.
– Так це не Ян послав…
– Послав саме Ян. І вибрав він тебе, зрозуміло, не випадково. Генетично ти належиш до тієї частини земної популяції, яку тепер прийнято називати «лінією М», або ж «народом М». А дехто надає перевагу назві «популяція М». Ти – далекий нащадок жрецького роду з Малої Азії. Біргір Ян займався справою Шерми та її земних друзів, він навчився вираховувати «обраних-ем». А ти, брате, не просто «ем», ти ще й півтора століття перебував невідомо де. Ян тим посланням тебе «активував». Я не знаю, яку саме гру він веде, але його сигнал ми вловили.
– Ми пропонуємо тобі пройти перевірку технологіями Ґ’орми, – повідомила піфійка. – За кілька днів на орбіту Аврелії вийде науковий корабель рептилоїдів.
– Так, – кивнув старий, – я чув. Ми більше не воюємо з ящерами, – він повернувся до крісла, підтягнув довгі ноги, наче знов пірнув у тісняву рятувальної капсули. З-під лоба глянув на імператора й майже прошепотів:
– А скільки людей поклали на тій війні. І яких людей.
– Поява демона все змінила.
– Звісно, все списали на демона, – Відморозок на мить закрив очі. – Добре, нехай буде, як ви кажете… Перевіряйте.
– Це офіційна згода? – уточнила Сайкс.
– Так.
– І що ж ти знайшов на Альфі? – повернув до первинної теми Охоронець прав і свобод світів.
– Між іншим, щодо моїх предків, – старий пілот відкрив очі, проте тепер він дивився не на того, кого називав братом, а на Преподобну. – Двох моїх рідних тіток свого часу забрала Піфія. Ви, хоч би що там було, не погордували моїми рідними… Їхні онуки і правнучки займають у вашій ієрархії чільні місця.
– Так, – підтвердила