Оденься для успеха. Искусство выглядеть стильно. Рейчел РойЧитать онлайн книгу.
на нього? Нерозумно почуватися ось так, але водночас і добре,— добре знати, що є хтось, для кого можна робити нову зачіску, гарно вдягатися, навіть якщо він ледве це помічає. Врешті-решт, він — моє перше кохання. До зустрічі з ним я нічого не знала про кохання. Завтра я побачу тебе на прогулянці, Фріцці. Я побачу тебе, тебе, тебе, тебе, мій янголе,— тебе, тебе, неповторного тебе! Згадуючи про всі мої попередні «кохання», я завжди сміялася. Коли я згадуватиму моє Перше кохання, то ніколи не сміятимусь! Сподіваюся, Мутті нічого мені тут не зіпсує.
16 січня 1917 року
Усе скінчилося. Усе це не має для нього аніякого значення. А я ж дозволила собі так далеко зайти та показати йому, як сильно він мені подобається. Більше ніколи я не викрию себе із кимсь іншим так, як із ним,— бо тому, іншому, теж може бути начхати на мої почуття, його єдиним інтересом також може бути цікавість, які то в цієї «школярки» думки щодо нього. Ні, я задля цього надто гарна! Я пам’ятатиму всі почуття, але із Ф. Ш. усе скінчено!
Після кількох місяців безупинної різанини скінчилася битва при Вердені[12]. Вона коштувала французам 542 тисяч людей. Втрати німецької сторони склали 434 тисячі.
4 лютого 1917 року
Я мала дуже велику сварку із Мутті. Вона сказала: якщо вже я «тиняюся» з усіма тими школярами, то, напевне, я просто шаленію від хлопців. По-перше, я не «тиняюся із хлопцями», а по-друге, ми просто добрі приятелі. Неможливо й непотрібно закохуватися в кожного хлопця навколо себе, а навіть якщо й закохаєшся — це не обов’язково означатиме «шаленіти від хлопців»! Є люди, які завжди бачать щось погане у найневинніших речах. Вона сказала мені: «Якщо вже ти справді одержима чоловіками, то поїдеш до школи-інтернату». ФУ! Це так безглуздо! Вона завжди намагається знайти провину в нічому, і я дійсно гадаю: «Яке нудне життя!» Коли хтось розмовляє зі школярем на ковзанці — то це «одержимість чоловіками»? Ні, ні! Це вже точно забагато для мене!
19 лютого 1917 року
Я втрачаю розум від Улле Бюлова. Детлей Ернст-Ульріх Еріх Отто Вільгельм фон Бюлов. Він такий божественно вродливий! Його мати є — або була — єврейкою, тож у ньому є щось таке особливе. Особлива расова краса, чарівність та порода! До того ж він такий вишуканий… Йому шістнадцять, і спочатку він не звертав на мене уваги, але тепер вже помічає.
Навіть у Дессау «бруквяна зима»[13] стала жорсткою реальністю. Поступово шкіра жінок, дітей та літніх чоловіків набувала жовтувато-помаранчевого відтінку стиглої брукви. Лені ж була винятком. Її шкіра залишалася порцеляново-білою. Пізніше вона часто згадувала про ті часи своєї юності: «Під час війни ми усі мусили їсти брукву, бо, крім неї, нічого їстівного ми не мали – просто нічого. За деякий час в усіх шкіра стала жовтою – тільки не в мене. Моя залишилася білою. Хіба ж це не смішно? Мені тоді було шість років». Насправді їй вже було шістнадцять. Марлен збавляла собі віку, струшуючи роки з себе, немов конфеті зі спідниці.
Тієї зими Едуард фон Лош зробив пропозицію молодій удові Дітріх,
Найтриваліша та найзапекліша битва Першої світової війни, що тривала з 21 лютого до 18 грудня 1916 р. Увійшла в історію як «Верденська м’ясорубка».
«Бруквяна зима» – масовий голод, що трапився в Німецькій імперії взимку 1916–1917 рр. Був викликаний неврожаями і морською блокадою Німеччини з боку Великої Британії.