Дон Жуан. Джордж Гордон БайронЧитать онлайн книгу.

      Той, хто нащадкам сам заповідає

      неумирущість виключну свою,

      себе самого дурить і не має

      надій в віках діждатись врожаю.

      Коли ж таке вряди-годи й буває

      і хтось один опиниться в раю,

      то більшість пропаде. І бозна, де ті

      зухвальці, котрі потонули в Леті.

      Якщо славетний Мільтон50 і звертався

      до суду й справедливості віків,

      і Час – великий месник – поквитався

      із кожним, хто знущатися умів,

      то лиш тому, що Мільтона мета вся

      не в тому, щоб паплюжити синів,

      аби батькам і тронам догодити,

      а в намаганні істині служити.

      А що, коли б сліпець отой з могили

      постав ураз, живий, як Самуїл51,

      щоб королям і кров захолодили

      його пророцтва з осудом навпіл,

      чи коли б дочки, що його ганьбили,

      постали й узялись до чорних діл, —

      гадаєте, навколішки він став би

      перед престолом царственої мавпи?

      В крові ірландців поплямивши руки

      і терен влади збільшуючи свій,

      прирік людей на горе і на муки

      сер Каслрей – цей тиран і лиходій.52

      Його девіз: немає запоруки

      певнішої, ніж лихо в світі сій,

      щоб, всім у хліб підсипавши отрути,

      і свій народ знедолений закути.

      Його промов обурливих хвалити

      не зважувались навіть холуї,

      а вороги та людство посполите

      їм присвятили дотепи свої.

      Він мав один талант – брехні служити

      і кайданами славити її.

      Ні іскри не злетіло з того жорна,

      де серцевина темна і потворна.

      Він навіть в реместві убивці й ката

      нехлюй – і це завжди йому з руки,

      бо милостивців здатні налякати

      повсюди ним залишені дірки.

      Його мета – серця й думки топтати,

      аби народам датися взнаки.

      Він чесно заслужив ганьбу повсюди,

      де в кайданах у світі стогнуть люди.

      Нікчемний дух завжди відповідає

      нікчемності статури. В згоді з цим

      малий та хирий завше вимагає,

      щоб розумніші гнулись перед ним.

      Раб у душі, він певен, що немає

      життя, коли не коряться малим.

      Зухвальство боягузливе й порочне,

      і це ми нині бачимо наочно.

      Куди втекти? Коритися бандитам

      мене не змусить лютий лиходій.

      В Італію? Але й вона під гнітом

      так само, як Ірландія. І їй

      в борні зі злом отим несамовитим

      не допоможе вірш такий, як мій.

      В Європі є раби, царі й магнати.

      Є й Сауті, щоб все те оспівати.

      Тобі, поету, вславленому нині,

      присвячую поему цю – бери.

      Слова в ній чесні й прості і повинні

      служити цілям нашої пори.

      Не