Керрі. Стивен КингЧитать онлайн книгу.
й сліпо потяглася вгору та вхопилася за білі шорти міс Дежарден. На них залишився кривавий відбиток долоні.
– Я… ти… – Обличчя вчительки фізвиховання вкрилося зморшками огиди, і вона раптом потягла Керрі вгору й поставила на непевні ноги. – Перейди он туди!
Керрі стала, похитуючись, між душами й автоматом із прокладками за десять центів. Вона нахилилася вперед, груди дивилися на підлогу, а руки обвисли. Схожа на мавпу. Порожні очі блищали.
– А тепер, – з важким, жорстким наголосом сказала міс Дежарден, – береш прокладку… ні, не лізь до приймача монет, автомат однаково зламаний… береш прокладку і… чорт забирай, та роби ж, як я кажу! Поводишся, наче в тебе ніколи не було місячних.
– Місячних? – сказала Керрі.
Вираз абсолютного нерозуміння був надто справжній, надто сповнений тупого й безпорадного жаху, щоб його можна було відкинути чи не звернути уваги. Жахливе чорне передчуття заповнило думки Рити Дежарден. Це було неймовірно, нечувано. Її власні менструації почалися невдовзі після одинадцятого дня народження, і вона тоді підійшла до сходів і прокричала вниз у захваті: «Мамо, в мене пішло!»
– Керрі? – сказала вона тепер і підступила до дівчини. – Керрі?
Керрі відсахнулась. Тієї ж миті вішалка для софтбольних биток у кутку впала на підлогу з лунким грюком. Битки розкотилися по підлозі, і міс Дежарден підстрибнула.
– Керрі, це твої перші місячні?
Але тепер, коли вона вже припустила таке, питання було зайвим. Темна кров текла жахливо повільно. Вона розмазалась і заляпала обидві ноги Керрі, ніби та перейшла вбрід річку крові.
– Болить, – простогнала Керрі. – У животі…
– Це минеться, – сказала міс Дежарден. У її душі зустрілися й химерно змішалися жаль до Керрі й сором за себе. – Зараз треба… гм, зупинити кровотечу. Давай…
А тоді вгорі яскраво блимнуло і зразу пухнуло, як старий фотоспалах, а потім лампа ще шкваркнула й затухла. Міс Дежарден скрикнула від несподіванки й подумала
(уся кімната зараз до біса розвалиться)
що подібне начебто завжди коїться навколо Керрі, коли та сумна, ніби лиха доля переслідує її на кожному кроці. Ця думка зникла майже так само швидко, як і з’явилася. Вона взяла одну з прокладок з автомата й розгорнула її.
– Дивись, – сказала вона. – Робиш отак…
Із «Вибуху з тіні» (стор. 54):
Марґарет Вайт, мати Керрі Вайт, народила її 21 вересня 1963 року за обставин, які найвлучніше можна назвати химерними. Після перегляду справи Керрі Вайт у ретельного дослідника залишається одне відчуття, що переважає всі інші: Керрі – єдиний нащадок у родині, настільки химерній, як ті, що зазвичай привертають увагу публіки.
Як зазначалося раніше, Ральф Вайт загинув у лютому 1963 року, коли сталева балка вислизнула з транспортувальної петлі на будівництві багатоквартирного будинку в Портленді. Надалі місіс Вайт жила в приватному домі в передмісті Чемберлена сама.
Через фундаменталістські, близькі до