На лезі клинка. Джо АберкромбиЧитать онлайн книгу.
що мене можуть налякати твої дурнуваті погрози?
Ґлокта неспішно вивчав свого в’язня.
«Вже геть не такий впевнений, як був до цього».
– Зізнайся, – прошепотів він, – і тоді ми зможемо відправити тебе до Енґлії, і знайдемо навіть ще трохи часу на сон.
Обличчя Тойфеля поблідло майже як у практика Фроста, проте він не зронив ні слова.
«Незабаром сюди явиться архілектор. Найвірогідніше, він уже в дорозі. Якщо до того часу зізнання не буде… ми всі відправимося в Енґлію. І це в кращому випадку».
Ґлокта взявся за свою палицю і підвівся на ноги.
– Мені подобається вважати себе митцем, але мистецтво потребує часу, а ми згайнували піввечора, шукаючи тебе по всіх борделях міста. На щастя, практик Фрост має гарний нюх і чудово орієнтується на місцевості. Він може зачути щура в купі гною.
– Щура в купі гною, – повторив Северард, чиї очі яскраво блищали у сяйві жаровні.
– У нас жорсткий графік, тому дозволь мені сказати прямо: ти зізнаєшся в наступні десять хвилин.
Тойфель фиркнув і склав руки на грудях.
– Нізащо.
– Тримайте його.
Фрост схопив в’язня ззаду і, вчепившись в нього залізним хватом, притиснув праву руку до боку. Северард взявся за його ліве зап’ястя і розчепірив пальці на подряпаному столі. Ґлокта стиснув гладеньке руків’я сікача і потягнув його до себе, шкребучи лезом по дереву. Він поглянув на руку Тойфеля.
«Які гарні в нього нігті! Такі довгі і блискучі. З такими нігтями в копальні не надто напрацюєшся».
Ґлокта високо здійняв сікач.
– Чекай! – заволав в’язень.
Бах! Важке лезо глибоко врізалось у стільницю, акуратно відтявши ніготь на середньому пальці Тойфеля. Він задихав частіше, а на його чолі заблистіли краплі поту.
«Ось тепер ми побачимо, що ти насправді за чоловік».
– Гадаю, ти здогадуєшся, до чого все хилиться, – мовив Ґлокта. – Так вчинили з одним капралом, якого схопили разом зі мною – відрізали щодня по шматочку. Але ж і сильним він був чоловіком, дуже сильним! Вони дійшли вище ліктя, перш ніж він помер.
Ґлокта знову здійняв сікач.
– Зізнавайся.
– Ти не зможеш…
Бах! Сікач відтяв Тойфелю самий вершечок середнього пальця. На стіл полилася кров. Очі Северарда всміхалися у світлі лампи. У Тойфеля відвисла щелепа.
«Але біль прийде пізніше».
– Зізнавайся! – загорлав Ґлокта.
Бах! Сікач відтяв вершок безіменного пальця Тойфеля і невеличке кружальце середнього пальця, яке, трохи прокотившись, злетіло на підлогу. Обличчя Фроста здавалося висіченим із мармуру.
– Зізнавайся!
Бах! Кінчик вказівного пальця Тойфеля злетів у повітря.
Його середній палець поменшав на одну фалангу. Ґлокта зупинився, витираючи піт зі свого чола затиллям долоні. Його ногу корчило від напруги. На плиточки з рівномірним кап-кап-кап скрапувала кров. Тойфель дивився на свої вкорочені пальці широко розплющеними очима.
Северард похитав