Эротические рассказы

На лезі клинка. Джо АберкромбиЧитать онлайн книгу.

На лезі клинка - Джо Аберкромби


Скачать книгу
акуратним почерком Фроста – залишалося поставити лише підпис.

      «Я його випатраю тут і зараз».

      – Зізнавайтеся, Ревсе, – тихо прошепотів Ґлокта, – і безболісно завершимо цю чорну справу. Зізнавайтеся і назвіть своїх поплічників. Ми й без того знаємо, хто вони. Так нам усім буде легше. Я не хочу тебе калічити, повір – це не потішить мене.

      «Ніщо не потішить».

      – Зізнайся. Зізнайся і тебе пощадять. Заслання в Енґлію не таке страшне, як його малюють. Там теж можна насолоджуватися життям, а заодно і щоденною чесною працею на службі в короля. Зізнавайся!

      Ревс дивився на підлогу, облизуючи зуб. Ґлокта відкинувся на спинку стільця і зітхнув.

      – Або не зізнавайся, – додав він, – і тоді я принесу інструменти.

      Фрост підійшов ближче, і його широка тінь закрила обличчя товстуна.

      – Біля доків знайшли тіло, – тихо мовив Ґлокта, – опухле від морської води і страшно, страшно понівечене… таке, що й годі впізнати.

      «Уже готовий говорити. Він повний, стиглий, от-от лусне».

      – Коли покалічили – до чи після смерті? – запитав він спокійно у стелі. – До того ж ким був загадковий покійник – чоловіком чи жінкою? – Ґлокта знизав плечима. – Хто його знає?

      У двері різко постукали. Обличчя Ревса смикнулось на звук, знову сповнившись надії.

      «Ну не зараз же, чорт забирай!»

      Форст підійшов до дверей і ледь-ледь прочинив їх. Йому щось сказали. Зачинивши двері, Фрост нахилився, щоб прошепотіти це щось Ґлокті на вухо.

      – Тсе Феверар, – почулося нерозбірливе шамкання, з якого Ґлокта зрозумів, що за дверима стоїть Северард.

      «Що, вже?»

      Ґлокта усміхнувся і кивнув, немов це були гарні новини. Обличчя Ревса дещо спохмурніло.

      «Чому чоловік, який займався таємною справою, не здатен приховати свої емоції в цій кімнаті?»

      Але Ґлокта знав, чому.

      «Важко залишатися спокійним, коли ти переляканий, беззахисний, самотній, як перст, а твоя доля в руках людей, які не відають милосердя. Кому не знати цього краще, ніж мені?»

      Він зітхнув і, надавши голосу найапатичнішого тону, спитав:

      – Ти бажаєш зізнатися?

      – Ні!

      В свинячих очках в’язня знову спалахнула непокора. Він не зводив настороженого погляду та мовчки посмоктував зуба.

      «Несподівано. Дуже несподівано. А втім, ми тільки почали».

      – Що, муляє зуб, Ревсе?

      Ґлокта знав про зуби геть усе. Над його власним ротом попрацювали кращі з кращих. «Або гірші з гіршихце ще як подивитись».

      – Схоже, мені доведеться зараз тебе покинути, але я подумаю про твій зуб. Я гарненько поміркую, що з ним робити. – Він взявся за палицю. – Я хочу, щоб ти подумав про мене, про те, як я взяв близько до серця твій зуб. А ще хочу, щоб ти гарненько поміркував про підписання зізнання.

      Ґлокта незграбно підвівся, випростовуючи хвору ногу.

      – Втім, гадаю, що тобі може бути достатньо і звичайного мордобою, тож залишу тебе на півгодини в товаристві практика Фроста.

      Рот


Скачать книгу
Яндекс.Метрика