Паризький архітектор. Чарльз БелфорЧитать онлайн книгу.
віку мають носити жовту зірку Давида, – сказав Мане.
– Так, месьє.
Люсьєн знав, що євреям наказано прикріпити до одягу жовту повстяну зірку. Він не вважав це чимсь надзвичайним, хоча багато хто з парижан відчував себе зневаженим. На знак протесту деякі неєвреї почали прикріплювати до одягу жовті зірки, жовті квіти або жовті хустки. Він навіть чув, що одна жінка прикріпила жовту зірку до свого собаки.
– Шістнадцятого липня, – вів далі Мане, – в Парижі зігнали майже тринадцять тисяч євреїв і відправили до Дрансі, причому дев'ять тисяч із них були жінками й дітьми.
Люсьєн знав про Дрансі. Це був недобудований квартал житлових будинків біля аеропорту Ле Бурже, який проектував його друг, архітектор Моріс Папон. Рік тому до цього кварталу почали звозити затриманих з усього паризького регіону, хоча там не було ані води, ані електрики і жодних санітарних умов для утримання людей. Папон розповідав, що ув'язнених із Дрансі силоміць перевозили поїздами кудись на схід.
– Сотні людей укоротили собі віку, аби їх не вивозили. Матері з немовлятами на руках викидалися з вікон. Ви знали про це, месьє?
Люсьєн помітив, як ця тема хвилює Мане, й хотів перевести бесіду в інше русло – до проекту й дванадцяти тисяч франків.
– Це трагедія, месьє. То які зміни ви хочете внести до планування?
Та Мане продовжував, ніби не чуючи Люсьєна.
– Дуже погано, що підприємства, які належали євреям, конфісковано, а банківські рахунки заморожено, та зараз їм заборонили відвідувати ресторани, кафе, театри, кінотеатри й парки. І це стосується не лише євреїв-імігрантів, але і євреїв французького походження, чиї предки воювали за Францію, і тепер із ними поводяться подібним чином. І найгіршим є те, – вів далі Мане, – що більшість арештів проводять Віші[2] та французька поліція, а не німці.
Люсьєн знав про це. Німці використовували французів проти самих французів. Коли посеред ночі лунав стукіт у двері будинку парижанина, зазвичай це були жандарми, що їх відрядило гестапо.
– Усі парижани потерпають від гестапо, месьє, – почав Люсьєн. – Навіть неєвреїв заарештовують щодня. Ось, наприклад, дорогою на зустріч із вами. – Він замовк на середині речення, раптом згадавши, що вбитий був євреєм.
Молодий чоловік побачив, що Мане пильно дивиться на нього, і від цього погляду відчув дискомфорт, тому опустив очі долу й почав роздивлятися чудовий паркет і черевики клієнта.
– Месьє Бернар, Гастон знайомий із вами вже давно. Він говорить, що ви – людина чесна і гідна. Людина, яка любить свою країну й дотримує слова, – сказав Мане.
Тепер Люсьєн заплутався остаточно. Про що, чорт забирай, ідеться? Гастон знайомий із ним тільки на професійному рівні, не більше, і вони не друзі, та й не може той знати, яким є Люсьєн насправді. А що, коли він убивця чи гей, і Гастон ніколи б не підозрював про це?
Мане підійшов до величезного вікна, що виходило на рю Галілі, і кілька хвилин роздивлявся будинок на протилежному боці вулиці. Нарешті, обернувся і глянув в очі Люсьєну,
Режим Віші – колабораціоністський режим у Південній Франції, що виник після поразки Франції у Другій світовій війні та падіння Парижа в 1940 році. Водночас зі згоди вішістського уряду нацистською Німеччиною було окуповано Північну Францію та атлантичне узбережжя країни. Режим проіснував від 10 липня 1940 до 22 квітня 1945 року.