Тріснуло дзеркало. Агата КристиЧитать онлайн книгу.
було згадано про їхню зустріч у Каліфорнії, і вона була підписана «Зі щирим привітом, Марина Ґреґ». Звичайно ж, місіс Бентрі була вельми задоволена і втішена. Зрештою знаменита кінозірка – це знаменита кінозірка, а літні леді, хоч і можуть мати певну значущість у своєму провінційному масштабі, не можуть не розуміти, що вони нічого не означають у світі знаменитостей. Тому місіс Бентрі переживала приємне відчуття дитини, якій пообіцяли цінний подарунок.
Коли місіс Бентрі йшла під’їзною дорогою, її гострий погляд шастав на всі боки, збираючи враження. Садиба стала значно кращою, відтоді як кілька разів переходила з рук до рук. «Витрат тут не пошкодували», – подумала місіс Бентрі, задоволено кивнувши головою. З доріжки, по якій ішла місіс Бентрі, не видно було квіткових клумб, і вона з превеликим задоволенням могла уявляти їх собі такими, якими вони були в ті уже далекі дні, коли вона жила в Ґосінґтон-Холі. Особливо ностальгійні спогади пробудили в ній іриси. Її ірисові клумби були найкращими в усій Англії, твердила вона собі з гордістю.
Підійшовши до нових, пофарбованих свіжою фарбою дверей, вона натиснула на кнопку дзвінка. На її превеликий подив двері відчинилися відразу. Перед нею стояв дворецький, вочевидь, запрошений сюди з Італії. Він провів її прямо до кімнати, в якій колись була бібліотека полковника Бентрі. Як вона вже чула, її було об’єднано з кабінетом. Результат справляв враження. Стіни були обшиті панелями, підлога вистелена паркетом. В одному з кінців нової зали стояло велике фортепіано, а під стіною розташувався висококласний стереопрогравач. У протилежному кінці кімнати виділявся невеличкий острів, де були перські килими, чайний столик і кілька стільців. За чайним столиком сиділа Марина Ґреґ, а до полиці над каміном прихилився чоловік, який здався місіс Бентрі найбридкішим з усіх, кого їй раніше доводилося бачити.
Лише за кілька хвилин до того, як рука місіс Бентрі піднялася, щоб натиснути на кнопку дзвінка, Марина Ґреґ сказала чоловікові своїм лагідним, але сповненим ентузіазму голосом:
– Цей будинок мені подобається, Джинксе, дуже подобається. Це те, чого мені завжди хотілося. Англійська тиша й англійське село. Я можу уявити собі, як я тут живу й проживу до кінця життя, якщо буде треба. І ми житимемо тут згідно з англійськими традиціями. Ми щодня питимемо китайський чай із мого чудового ґеорґіанського сервізу. І ми милуватимемося з вікна цими моріжками та цим англійським бордюром із трав. Я нарешті повернулася додому, так себе почуваю. Я відчуваю, що можу тут оселитися, що тут мені буде затишно і я тут буду щаслива. Цей будинок стане моїм домом. Ось що я почуваю. Тут – мій дім. Дім.
І Джейсон Рад (відомий своїй дружині як Джинкс) усміхнувся до неї. То була поблажлива і згідлива усмішка, але вона була й досить стриманою, бо зрештою він чув це від своєї дружини вже не раз. Можливо, цього разу й буде, як вона сказала. Можливо, саме тут Марина Ґреґ почуватиме себе вдома. Але він надто добре знав, як швидко згасає її початковий захват. Вона щоразу була цілком переконана, що знайшла саме те, чого їй раніше не вистачало. Він сказав своїм глибоким голосом:
– Чудово, моя люба. Справді