Відьма з Портобелло. Пауло КоэльоЧитать онлайн книгу.
ядерної зброї. І сама актриса, і її друзі просили, щоб мій дід записав усе те, що вони йому розповіли. Він так і зробив, але не надав тій історії особливої ваги й забув свої нотатки у книжці, яку возив із собою, аж поки одного дня вони потрапили мені на очі.
Афіна урвала мене:
– Але ж танець неможливо описати. Його можна зрозуміти, тільки танцюючи.
– Достоту так. По суті, у нотатках говорилося тільки одне: треба танцювати до повного виснаження, відчуваючи себе альпіністом, який хоче підкорити цю священну гору. Танцювати доти, доки від задишки наш організм почне одержувати кисень не так, як зазвичай, і це закінчується тим, що ми втрачаємо свою ідентичність, свій зв’язок із простором і часом. Треба танцювати лише під акомпанемент ударних інструментів, повторювати цей процес щодня, знаючи, що в певний момент очі цілком природно заплющуються й ми починаємо сприймати світло, яке промениться зсередини нас, яке відповідає на наші запитання, яке звільняє наші приховані здібності.
– А ви вже звільнили якісь здібності?
Замість відповіді я запропонував їй приєднатися до нашої групи, тим більше, що малий поводився дуже спокійно навіть тоді, коли дзенькіт тарілок і гуркіт ударних інструментів був дуже гучним. Наступного дня, на той час, коли ми розпочинали наш вечір, вона була вже там. Я відрекомендував її своїм друзям, сказавши тільки, що це наша сусідка з горішнього поверху. Ніхто не став цікавитися, хто вона, яким життям живе і де працює. Коли настав призначений час, я увімкнув акомпанемент і ми почали танцювати.
Вона зробила свої перші па з дитиною на руках, але малий відразу заснув, і вона поклала його на диван. Перш ніж заплющити очі та увійти в транс, я побачив, що вона добре зрозуміла, яка дорога веде до Вершини.
Щодня – крім неділі – вона приходила до нас разом із дитиною. Ми обмінювалися з нею лише кількома словами привітання; я ставив музику, яку один із друзів привіз мені з російських степів, і ми танцювали до повного виснаження. У кінці місяця вона попросила в мене копію касети.
– Я б хотіла робити це вранці, перед тим як віднести Віореля до матері та йти на роботу.
Я заперечив:
– По-перше, я думаю, що група, поєднана спільною енергією, створює певну ауру й полегшує для всіх перехід у транс. Крім того, танцювати перед тим, як іти на роботу, – це ризик того, що вас можуть звільнити, бо цілий день ви будете стомлена.
Афіна трохи подумала, але тут-таки відповіла:
– Ви маєте рацію, говорячи про колективну енергію. Але я бачу, що до вашої групи входять чотири подружні пари й ваша дружина. Усі ви, абсолютно всі, одержуєте любов. Тому ви спроможні поділяти позитивні вібрації зі мною. Але я тут сама-одна. Точніше кажучи, я тут зі своїм сином, але його любов ще не може виразити себе в такий спосіб, який би ми могли відчути. Тому я волію прийняти свою самотність: якщо я намагатимуся втекти від неї в зараз, то можу ніколи більше не знайти собі партнера. Якщо прийняти її замість боротися проти неї, можливо, ситуація зміниться. Я так