Гелтер Скелтер. Олександр ЗавараЧитать онлайн книгу.
залишили двісті сімнадцяту Лана й Макс. Цей мовчазний і стриманий джентльмен, яким він себе уявляв, як завжди, пропустив уперед всіх охочих, а потім вже вийшов сам.
Обернувшись на порозі, хлопець краєм ока помітив щось дивне. Йому здалося, ніби в дзеркалі пропливла велика тінь. Ковзнула склом і зникла так само швидко, як з’явилася.
Макс миттю повернувся до дзеркала, однак наразі в ньому відбивалися лише меблі та інші предмети, на які падало світло з коридора. І нічого іншого.
«Протяг колихнув штори,– зміркував він,– от вони й відбилися у склі».
За кілька хвилин вся компанія долучилася до згасаючої вечірки.
4
МАКС. МАФІН. СЕРГІЙ. КОНТУРИ КАТАСТРОФИ
Ранок наступного дня видався вкрай важким. Макс повернувся до кімнати напідпитку на початку третьої і вже не зміг нормально заснути. Бідолаха то прокидався, то потопав у тривожній дрімоті, що протягом усього залишку ночі з головою занурювала хлопця у спогади про розпачливе дитинство й підліткові роки. Що дійсно були, скажемо прямо, кепські.
Слави запеклого хулігана Макс зажив ще до того, як вступив у вік, коли хлопці дійсно полюбляють бешкетувати й створюють навколо себе купу проблем. Вочевидь, головну роль тут зіграли брак твердої батькової руки й постійна відсутність матері, яка всіма засобами заробляла обом на прожиття. Тож якщо дитина зростає фактично на самоті, вважається, що нічого доброго з неї не вийде. Принаймні так, на Максову думку, вважали батьки сусідських дітлахів, з якими він всіляко намагався заприятелювати. Дорослі дивилися на нього з упередженням, а деякі навіть із відразою. Певна річ, янголом він не був, і на момент отримання звання «найпершого шибеника на вулиці» на його особистому рахунку значилися кілька розбитих м’ячем шибок і підстрелених із рогатки собак та котів. З іншого боку, у кого в дитинстві не було подібних «подвигів», хай першим знайде й застосує камінь.
Малий Максим аж ніяк не пишався тими розвагами, хоча завдяки їм користувався бодай якоюсь повагою серед друзів. Більш за це: його діяння взагалі були не дитячими витівками, а радше своєрідною відповіддю на безпідставний осуд. Типу «вважаєте мене мерзотником? О’кей, ним я й буду – вам на радість». Цією логікою хлопець й керувався кілька років поспіль, хоча все ж таки ніколи не виходив за межі розумного. Принаймні в тому, що стосувалося його вчинків у повсякденному житті.
Але зараз випите напередодні знову виштовхувало його за межі реальності й укотре занурювало в те, що він прагнув забути.
Власний внесок у поганий залишок Максової ночі зробив і Мафін. Бідака приплентався майже о четвертій, а потім до самого ранку щопівгодини бігав блювати. Після шаленого розмаїття напоїв хлопця вивертало так, що його, вочевидь, чув увесь поверх. Хтозна, навіщо він стільки всього намішав, але від нього і не такого можна було чекати.
Вони познайомилися на першому курсі напередодні першого вересня, коли стали сусідами по кімнаті. Остап Сікорський, який обрав