Крізь браму срібного ключа. Говард Филлипс ЛавкрафтЧитать онлайн книгу.
кожною могилою сполучалася своєрідна каплиця, де жерці й рідня пропонували їжу й молитву. Вони вірили, що молитва, яка витає над покійником, це його життєвий початок. Каплиці малих гробниць розміщувалися в уже згаданих надбудовах-штабах; а поховальні каплиці пірамід, в яких покоївся царський прах фараонів, були ніби окремі храми, кожен із яких розташовувався на схід від своєї піраміди і сполучався доріжкою з доволі помпезним парадним входом із пропілеями, які розмістилися на краю скелястого плато.
Вхід до храму другої піраміди, майже похований під піщаними заметами, зяє своєю бездонною глибочінню на південний схід від Сфінкса. Традиція наполегливо називає ці руїни Храмом Сфінкса, що, може, й справедливо, якщо, певна річ, обличчя Сфінкса насправді демонструє справжнє зображення Хефрена, будівничого другої піраміди. Найжахливіші чутки поширюють про те, як виглядав Сфінкс до Хефрена, але якими б не були початкові риси його обличчя, правитель замінив їх своїми власними, щоб люди могли дивитися на колоса не сіпаючись.
Саме у величезному вхідному храмі неподалік від Сфінкса і знайшли діоритову скульптуру Хефрена в натуральну величину. Тепер її зберігають в Єгипетському музеї. А я стояв перед нею, охоплений побожним тремтінням. Не знаю, чи розкопали цю споруду до цього дня, але тоді, 1910-го, його велика частина ще залишалася під землею, і вхід туди на ніч надійно замикали. Розкопками займалися німці, тож цілком можливо, що довести справу до кінця їм завадила війна або щось іще. З огляду на те, що довелося пережити мені самому, а також деякі побрехеньки, поширені серед бедуїнів, майже невідомі й уже у будь-якому разі не прийняті на віру в Каїрі, я багато віддав би за те, щоб дізнатися, чим скінчилася історія з одним колодязем у поперечній галереї, де свого часу виявили скульптури фараона в достатньо дивному сусідстві зі скульптурами бабуїнів.
Дорога, якою ми просувалися на верблюдах того ранку, описувала круту дугу, оминаючи дерев’яну будівлю поліційного відділку, пошту, аптеку й крамниці по ліву руку від нього, а потім завертала на південь і далі на схід, роблячи таким чином повний вигин й одночасно підіймаючись на плато, тож ми навіть не помітили, як опинилися віч-на-віч із пустелею, з підвітряного боку від Великої піраміди. Неначе якийсь циклоп збудував грандіозну споруду, східну грань якої ми зараз оминали, витріщаючись на долину з малими пірамідами, що простирається далеко внизу. Ще далі, на схід від цих пірамід, поблискував вічний Ніл, а на захід від них мерехтіла вічна пустеля. Зовсім поруч із нами загрозливо височіли три головні піраміди. У найбільшій із них було цілком відсутнє зовнішнє облицювання, й оголилися величезні брили, що становлять її основу. У двох інших тут і там виднілися добре підігнані шматки облицювання, завдяки якому вони свого часу виглядали дуже гладкими й акуратними.
Ми спустилися до Сфінкса і застигли перед ним, неспроможні зронити ні слова, неначе зачаровані його важким незрячим поглядом. На його могутніх кам’яних