Крізь браму срібного ключа. Говард Филлипс ЛавкрафтЧитать онлайн книгу.
Незабаром він установив загальне розслаблення і розм’якшення тканин тіла і зробив два чи три впорскування в’яжучих засобів, але, остерігаючись раптового руйнування або розкладання мумії, не наважився вдатися до якихось рішучих заходів.
Дивною виявилася реакція натовпу роззяв-відвідувачів. Раніше кожна нова газетна сенсація викликала бурхливий наплив роззяв і базік, а тепер – хоча й преса без угаву теревенила про зміни в стані мумії – публіка, либонь, стала відчувати не знаний їй досі страх, який і поставив у певні рамки навіть нездорову цікавість гультяїв. Здавалося, люди відчули, що музей оточила якась зловісна аура, і з небувалого піку його відвідуваність впала до рівня значно нижчого, ніж нормальний. Відносне малолюддя й зробило особливо помітними химерних на вигляд чужоземців, котрі продовжували відвідувати музей, як і раніше.
18 листопада один із відвідувачів – перуанський індіанець – пережив досить дивний істеричний чи епілептичний напад і згодом, уже перебуваючи в лікарні, продовжував волати: «Воно спробувало розплющити очі! Т’йоґ намагався розклепити повіки й поглянути на мене!» На той час я вже схилявся до того, щоби прибрати жахливий експонат із зали, але все ж дозволив наших винятково консервативних директорів переконати себе. Однак було очевидно, що музей починає набувати лихої слави серед мешканців прилеглих пуританських кварталів. Останній інцидент змусив мене дати доглядачам сувору інструкцію: не дозволяти нікому простоювати перед жахливим реліктом більше кількох хвилин.
Це сталося 24 листопада, о п’ятій годині вечора, після закриття музею. Один із доглядачів зауважив, що мумія таки розплющила очі. Зміна була мінімальною: просто в обох очах завиднівся вузький півмісяць рогової оболонки. Проте вже сам факт виявився надзвичайно важливим. Поспішно викликаний до зали доктор Мур намірився було вивчити ділянки очних яблук, що відкрилися, за допомогою лупи, але навіть його слабкий дотик до мумії призвів до того, що шкіряні повіки раптом щільно зажмурилися. Всі спроби знову відкрити їх зазнали невдачі, і таксидерміст не наважився на більше. Коли він сповістив мені телефоном про те, що сталося, я, не приховую, відчув неймовірний жах, що важко узгоджувався зі звичайною фізичною природою явища. На якусь мить мені, як і більшості відвідувачів, здалося, що над музеєм загрозливо нависла зла, безлика сила з невимірних глибин часу та простору.
За два дні якийсь похмурий на вигляд філіппінець спробував сховатися в музеї після його закриття. Його заарештували й доправили до поліційного відділку, де чужинець відмовився навіть назвати своє ім’я і його довелося затримати до з’ясування особи. Проте суворий нагляд за мумією, вочевидь, остудив запал дивних на вигляд чужинців, і вони стали рідше бувати в музеї. Ще помітніше впало число екзотичних відвідувачів після запровадження нового порядку огляду мумії за принципом «Проходьте, але не затримуйтеся!».
Й ось у середу, 1 грудня, після опівночі,