Кращий вік для смерті. Ян ВалетовЧитать онлайн книгу.
сказав Книжник серйозним голосом. – Від телефонного номера, звичайно, користі мало. А ось адреса… Адреса нам може стати в нагоді.
– Що це? – з подивом запитала Білка з темряви.
– Наш шанс перебратися на той бік, – відповів Тім. – Без усякого моста.
Додо підняв по тривозі два загони варти.
П’ятеро хороших бігунів повинні були вирушити на північ, туди, де спостерігачі засікли зграї потривожених птахів. Їм належало в разі чого викликати допомогу ракетами. А повний десяток чистильників із двома кулеметниками для прикриття призначався для рейду на захід.
Третій загін варти в повній бойовій готовності залишався на місці, чекаючи сигналу від спостерігачів, щоб вирушити або на північ, або на захід, залежно від обставин.
Сам Додо збирався очолити важкоозброєний десяток, він нюхом чув на заході серйозну заваруху.
Коли загони висунулися до воріт, з’явилася Айша. Вона була вдягнена по-похідному, з автоматом через плече, і вела за вуздечку одного з меринів. Коней фармерів у Сіті не продавали, купити можна було лише мерина або мула, та й то неймовірно дорого, за зброю або вибухівку. Вибухівку доводилося вимінювати в Тауні, там її витоплювали зі снарядів, що залишилися на артилерійських складах. Загалом кожен мерин або мул обходився Сіті в таку кількість ніштяків, що і підрахувати було страшно. Але у Айші був свій мерин, їй годилося мати найкраще.
– Живи вічно, Айшо! – сказав Додо, схиляючись перед жрицею.
– І тобі довгого життя, Додо!
Айша підбадьорливо торкнулася його руки, і гігант почервонів від збентеження.
«Треба буде запросити його до себе, – подумала вона, ховаючи глузливу посмішку, – а то він скоро почне непритомніти при моїй появі».
Додо був хороший. Дуже гарний. Може, тому Айші подобалося мучити його, то наближаючи до себе, то віддаляючи.
– Я вирішила розвіятися зранку, – повідомила жриця, легко, майже не торкнувшись стремена, скочивши в сідло. – Ти не заперечуєш?
Начебто він міг заперечувати!
– Там може бути небезпечно, Айшо, – пробубонів Додо.
Бронежилет був йому дещо замалий.
– Я знаю, – відгукнулася жриця. – Саме тому і їду з тобою, Додо! Ти ж захистиш мене в разі чого?
Додо ледь чутно загарчав, прикладаючи руку до серця.
– От і добре, – посміхнулася Айша, рухаючи мерина з місця. – Веди нас, відважний Додо, веди нас!
Знайти будинок за адресою в місті, де вісімдесят років немає адрес – завдання непросте. Допоміг атлас Книжника, в якому була схематична карта Сіті. Шукана вулиця Рівер-роад на ній була, а от будинку з номером 1448 не було.
– Ми ось тут, – сказав Книжник, тицьнувши пальцем у карту. – Нам ось сюди. Тут промзона, склади… У будь-якому випадку це близько до річки, так що по дорозі.
Коні йшли кроком, небо все рожевішало, і на ньому світанок уже малював хмари.
– Буде жарко, – Білка подивилася вгору і Друг, скориставшись моментом, вискочив з каптура і теж дивився