Правило 5 секунд. Трансформуйте своє життя, роботу та впевненість за допомогою щоденної сміливості. Мел РоббинсЧитать онлайн книгу.
випадково: журнал Inc. опублікував статтю про мій коучинг-бізнес, а виконавчий директор каналу CNBC побачив її та зателефонував мені. Цей дзвінок привів до великої кількості зустрічей. Після місяців проб я уклала угоду щодо розвитку[2] з АВС та інтерактивним радіо-шоу на станції Sirius.
Звучить фантастично, але все було не так. Я була здивована, коли дізналася, що в більшості подібних угод обіцяють майже мізерну платню, а радіо платить ще менше. Насправді ж я була матір’ю трьох дітей, яка їздила раз у раз до Нью-Йорка, ночувала у своїх друзів у місті, потай консультувала своїх клієнтів, щоб зводити кінці з кінцями, просила допомогти з дітьми друзів і членів родини та робила все, на що спроможна, щоб все це встигнути.
Після декількох років зведення кінців із кінцями в медіа-бізнесі прийшов мій зірковий час. Я стала ведучою реаліті-шоу на каналі FOX. Я марила, що, ставши телезіркою, зможу в магічний спосіб вирішити одразу всі свої фінансові проблеми. Яке безглуздя! Ми зняли декілька епізодів шоу під назвою «Someone’s Gotta Go», і воно було внесене в програму каналу. Вмить моя кар’єра опинилася в глухому куті. Я отримувала платню, тільки якщо ми знімали шоу. Я стала безробітною і була обмежена десятимісячним контрактом, який не дозволяв мені шукати іншу роботу.
У цей час Кріс отримав ступінь магістра ділового адміністрування й відкрив зі своїм бостонським другом ресторан, де готував піцу з тонкою скоринкою. Спочатку все йшло чудово. З розташуванням першого ресторану вони влучили в яблучко: компанія отримала нагороду Best of BostonTM, багато локальних нагород, і піца була фантастична. Вони відкрили другий ресторан, за підтримки великої бакалійної мережі – оптовий ринок. Здавалося, ніби їхній бізнес процвітає. Однак баланс на рахунку показував, що ситуація почала виходити з-під контролю. Вони занадто стрімко розширилися. Другий ресторан не виправдав надій, а оптовому бізнесу було потрібно більше грошей для розвитку. Ситуація дуже швидко почала лякати.
Як і більшість власників малого бізнесу, ми, заклавши будинок, інвестували наші гроші і збереження в ресторанний бізнес, і тепер все це почало зникати на наших очах. Ми не мали ніяких заощаджень, а баланс коштів на оплату житла був на нулі. Йшли тижні, а Кріс не отримував прибутку. Колектори почали грабувати наш будинок.
Разом з моєю безробітністю та Крісовою боротьбою за бізнес посилився фінансовий тиск; від юристів щодня приходили листи з погрозами, а оплати постійно відхилялися. Дзвінки від колекторів були настільки невпинними, що ми відключили телефон. Коли мій тато надіслав нам гроші на покриття іпотеки, я відчувала і вдячність, і сором одночасно.
Ми намагалися продовжувати з’являтися на людях, оскільки багато друзів і членів сім’ї інвестували в ресторанний бізнес, що лише погіршило фінансовий тиск на нас. Кріс і його партнер цілодобово працювали, щоб зберегти бізнес. Іззовні я старалася бути оптимістичною, але всередині була розбитою, збентеженою та наляканою. Фінансові проблеми розривали