Янголятко. Колин МаккалоуЧитать онлайн книгу.
поверсі.
– Не годиться змушувати насправді гарних жінок вважати, що вони аморальні лише через те, що вони люблять трохи «порозважатися», – зізналася вона і зробила добрий ковток. – Трахатися так само природно й нормально, як справляти нужду. Що скажеш про Паппі? Секс – це її спосіб подорожувати.
Ще один погляд-рентген:
– Ти зовсім не така, правда?
Я відчула себе страшенно збентеженою та старомодною.
– У будь-якому разі, поки що ні, – відповіла я, зробивши ще один ковток. Напій почав здаватися кращим.
– У вас із Паппі різні жіночі долі, – вела далі місіс Дельвекіо-Шварц. – Для Паппі немає дотику – немає кохання. Вона винова краля, Терези, а це не дуже сильні жінки. Її планета переважно Марс. Надто розмиті перспективи. Ось її Юпітер. Місяць у Близнюках, безпосередньо біля Сатурну.
Гадаю, я правильно все запам’ятала.
– А я хто? – запитала я.
– Не знаю, поки ти не назвеш свій день народження, принцесо.
– Одинадцятого листопада тисяча дев’ятсот тридцять восьмого.
– Ага! Я так і знала! Скорпіон! Дуже сильний знак! Де народилася?
– Лікарня «Вінні».
– Поряд із Крос! О котрій годині?
Я порилася у пам’яті.
– Уранці. Об одній хвилині на дванадцяту.
– Одинадцять. Одинадцять. Одинадцять. О господи! Крихітко! – Вона посовалася на кріслі, відхилилася на спинку й заплющила очі. – Гм, дитино… ти – Водолій. Добре, добре!
Наступної миті вона вже стояла на колінах біля маленького комода і діставала книжку, настільки потерту, що та розсипáлася в руках, потім – кілька аркушів паперу й маленький дешевий пластмасовий кутомір. Один із цих аркушів полетів до мене разом з олівцем.
– Запиши все, що я тобі зараз продиктую, – наказала вона, дивлячись на Фло. – Янголятко, дай-но нам свої олівці.
Фло зісковзнула з моїх колін, побігла до вітальні й повернулася з блакитним, зеленим, червоним, фіолетовим та коричневим олівцями у руках.
– Я тримаю все в голові. Маю тримати після стількох років, – пояснила місіс Дельвекіо-Шварц, заглядаючи у свою замизкану книжечку й роблячи дивні позначки на аркуші паперу, який вона вже розділила, мов пиріг, на дванадцять рівних частин. – Так-так, дуже цікаво. Пиши, Гаррієт, пиши! Три протистояння, всі могутні: Сонце – Урану, Марс – Сатурну, Уран – Полюсові світу. Більшість напруження знімають квадрати. Пощастило, так?
Поки вона диктувала у звичайному темпі, я мусила, наслідуючи Фло, усе занотовувати карлючками.
– Юпітер у першому домі Водолія, твій знак на підйомі, дуже могутній! Проживеш щасливе життя, Гаррієт Перселл. Сонце в Десятому домі – це означає, що ти все своє життя будуватимеш власну кар’єру.
Від цих слів я завмерла! Кинула на неї похмурий погляд.
– Ні, тільки не це! – відрізала я. – Будь я проклята, коли все життя до пенсії робитиму рентгени! Сорок років носити на своїх плечах свинцевий фартух і щомісяця здавати кров? Це не про мене!
– Тут всюди кар’єра