Книга джунглів. Редьярд КиплингЧитать онлайн книгу.
скочуся донизу, схил мені допоможе. Вони, звісно, не ризикнуть усім скопищем кинутися мені на спину, але ж…
– Добре, – прошепотіла Багіра. – Шкода, що Балу відстав. Коли хмара закриє місяць, я піднімуся на терасу.
– Вдалого полювання! – похмуро мовив Каа і ковзнув по камінню.
Невдовзі місяць справді сховався за хмару.
«Як діяти?» – роздумував Мауглі… й раптом почув м’які кроки. Багіра! Пантера, піднявшись схилом, почала розкидати дужими лапами мавп, які скупчилися навколо хлопчика щільним натовпом. Це тривало недовго: у ґвалті й сказі хтось заверещав: «Вона тут сама! Смерть чорній кішці!» Клубок із сотні божевільних від люті мавп кинувся на Багіру, хапаючи та кусаючи її. Пантера відбивалася з останніх сил, а Мауглі відчув, як його схопили, підштовхнули до стіни альтанки і вкинули до пролому. Він пролетів футів п’ятнадцять униз, але зумів приземлитися на ноги – як навчив його падати Балу. Згори пролунало:
– Сиди там! Спершу ми прикінчимо твоїх друзів, а потім візьмемося за тебе. Якщо, звісно, Отруйний Народ дозволить тобі жити…
– Ми з вами однієї крові, я і ви! – швидко прошепотів Мауглі Зміїне Слово.
Зі сміття почулося тихе шипіння – приблизно півдюжини кобр, які мешкали в альтанці, приповзли до ніг людського дитинчати.
– Не рухайся, Маленький Брате, а то ти нас розчавиш…
Мауглі завмер, дослухаючись до звуків битви нагорі – Багіра, що хрипіла й завивала, змагалася із мавпами за життя.
«Якби ж тільки Балу був десь поблизу! Не могла ж вона прийти сюди сама…» – подумав Мауглі й щосили загукав:
– До озера, Багіро! Стрибай у воду!
Чорна пантера почула. Отже, Мауглі живий – і це додало їй сили. Відчайдушно відбиваючись, вона проклала собі шлях до водойми й уже приготувалася пірнути, коли з джунглів із-за зруйнованого муру донісся гучний голос Балу:
– Багіро! Я осьде… Хай-но лиш я дістануся до вас, підлі бандар-логи!
Сопучи та віддихуючись, ведмідь нарешті з’явився на терасі – і відразу зник під хвилею бандар-логів, що накотилася на нього. Балу рвучко присів і загріб передніми лапами стільки мавп, скільки міг утримати. Почулися рівномірні удари, наче колесо млина било по воді. Мауглі за сплесками зрозумів, що Багіра пробилася до водойми, яку відразу оточили мавпи, готуючись накинутись на пантеру, щойно вона спробує допомогти Балу. Тоді вона підняла мокре підборіддя й у розпачі крикнула, закликаючи на допомогу Зміїний Народ:
– Ми з вами однієї крові, я і ви!
Вона вирішила, що Каа передумав в останню мить. Навіть Балу на краю тераси, ледве дихаючи під вагою мавп, які наскочили на нього, не міг стримати сміху, почувши, що чорна пантера просить про допомогу.
Каа тільки-тільки перевалився через західний мур і, пересвідчившись, що з його могутнім тілом усе гаразд, зачаївся й приготувався до бою. Битва Балу була у розпалі, мавпи гарцювали й завивали навколо Багіри. Тоді Каа рушив навпростець,