Господар колодязів. Марина и Сергей ДяченкоЧитать онлайн книгу.
свою помилку – дичина була вже далеко; Юстин біг, розсипаючи за собою останнє насіння-обманки, чуючи, як із тріском уростає у промерзлу землю коріння дерев-одноденок, як піднімається частокіл стовбурів, ачей, не проберуться кінні…
Потім обманки скінчилися. Він біг, вибираючи яри глибші та хащі густіші. Йшов, не зупиняючись ні на хвилину, не відпочиваючи навіть уночі, ніби і не знаючи, що таке втома. Він ішов крізь забутий людьми ліс, це була важка робота – але робота куди важча відбувалась у нього всередині.
«Чому, – вражено питала Аніта. – Хіба ти збираєшся зраджувати мене?»
«Ні, – твердив він крізь зуби. – Саме тому, що не збираюся. Саме тому, що люблю тебе і довіряю тобі… І ти мені довіряй! Без будь-якого прапорця в душі!»
«Але ж це традиція, – говорила Аніта і здавалася при цьому такою розгубленою, що навіть тепер, згадуючи, Юстин скрипів зубами від жалю. – Це – як клятва, – говорила Аніта. – Адже в усі часи і в усіх народів майбутні чоловік і дружина дають одне одному клятву… Ти скажеш, що не треба давати, адже і так зрозуміло, що вони люблять одне одного?»
«Клятву я можу дати і без допомоги твого батька», – твердив Юстин.
«Значить, ти просто боїшся, – з полегшенням сміялась Аніта. – Ну що ти, це не боляче і не страшно. Це взагалі непомітно, ось побачиш…»
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.