Вибрані вірші. Павло ТичинаЧитать онлайн книгу.
Тополі арфи гнуть…
З душі моєї – мов лілеї —
Ростуть прекрасні – ясні, ясні —
З душі моєї смутки, жалі, мов квітоньки ростуть.
Женуть вітри, мов буйні тури!
Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим…
Я хочу бути – як забути? —
Я хочу знову – чорноброву? —
Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!
Одбивсь в озерах настрій сонця.
І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум…
Сум серце тисне: – сонце! пісне! —
В душі я ставлю – вас я славлю! —
В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.
І сміх, і дзвони, й радість тепла.
ГАЇ ШУМЛЯТЬ…
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело10.
Гей, дзвін гуде —
Іздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду —
Зворушений.
Когось все жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото – поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика.
АРФАМИ, АРФАМИ…
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
ДЕСЬ НАДХОДИЛА ВЕСНА…
Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна!
Сизокрилими
10
Цей настрій був навіяний поетові рідною домівкою та знайомою з дитинства літньою природою. У своїх щоденникових нотатках Тичина перегодом відзначить, що написав поезію «Гаї шумлять…» «влітку 1913 р. в Пісках».