Айвенго. Вальтер СкоттЧитать онлайн книгу.
що наймити, які працюють в його невеликому маєтку, два-три століття тому були б його рабами і що необмежена влада дворянської тиранії панувала б над сусіднім селищем, де зараз адвоката шанують більше, ніж поміщика.
Я розумію всю серйозність цих заперечень, проте мушу зізнатися, що вони не здаються мені вирішальними. Звичайно, таку перешкоду, як брак матеріалу, подолати нелегко; проте хто ж, як не д-р Драйєздаст, має знати, що для тих, хто любить книжки і наше минуле, відомості про звичаї і характери наших предків розкидані скрізь, у будь-якій історичній праці; звичайно, вони становлять мізерний відсоток відносно змісту цих творів, проте, зібрані докупи, можуть освітити vie privee[34] наших пращурів. Звичайно, і я можу зазнати поразки у своїй спробі. Проте я впевнений, що більш наполегливі пошуки матеріалу і більш вдале його використання обдарованим митцем завжди матимуть успіх, як про те свідчать праці доктора Генрі[35], а найбільшою мірою – містера Шерона Тернера[36]. І тому я заздалегідь постаю проти будь-яких висновків у тому разі, якщо ця спроба буде невдалою. Але повторюю: якщо мені поталанить змалювати правдиву картину давніх англійських звичаїв, я хотів би сподіватися, що доброзичлива вдача моїх співвітчизників та їх здоровий глузд забезпечать мені їхню прихильність.
Відповівши, наскільки це було можливо, на Ваші перші заперечення, чи то принаймні висловивши твердий намір подолати всі перешкоди, від яких Ви мене застерігали, я хочу сказати кілька слів про те, що безпосередньо торкається мого твору. Ви, напевне, поділяєте ту думку, що сама професія дослідника старовини, який здійснює складні і, як заведено вважати, копіткі та детальні пошуки, полишає його здатності створити цікаву оповідь із цього матеріалу. Дозвольте зауважити, любий докторе, що це заперечення має радше формальний характер і не стосується суті справи. Звичайно, такі розважальні твори не узгоджуються з суворими поглядами нашого друга містера Олдбока. Проте Хорас Уолпол[37] зміг написати моторошне оповідання про потойбічні сили, а Джордж Елліс[38] – вдихнути чари життя і блискучого гумору, такого ж вишуканого, як і своєрідного, у свої перекази старовинних віршів. Отже, якщо мені доведеться зазнати каяття з приводу своєї сміливості, я можу на своє виправдання посилатися на шановних попередників.
Втім, прискіпливий історик може подумати, що, змішуючи таким чином правду і фантазію, я засмічую чисті джерела історії сучасними поглядами і прищеплюю молодому поколінню хибні думки про описану мною епоху. Певною мірою погоджуючись із цими міркуваннями, я спробую протиставити їм таке судження.
Щоправда, я не можу, та й не намагаюся, зберегти цілковиту точність навіть в описі костюмів, не кажучи вже про такі важливі питання, як мова і звичаї. Проте ті самі причини, які не дають мені змоги передавати діалоги роману англосаксонською або норманофранцузькою мовою чи то запропонувати їх читачеві надрукованими шрифтом Кекстона[39] або Вінкен де Ворда, заважають мені триматись у межах того часу, в якому
Благослови вас Господь, сини мої (лат.).