Знайти Атлантиду. Подорож у безодню. Ігор КурусЧитать онлайн книгу.
ери! – підняв угору вказівний палець Іван Андрійович. – До цього часу є лишень припущення!
– Та погодьтеся, що у випадку, коли б Атлантида існувала за часів Єгипту в межах відомих їм територій, то єгиптяни напевно щось нашкребли б на стінах своїх храмів!
Професор похитав головою і продовжив:
– Але таких артефактів ми не маємо, крім згадки, про яку пише Платон! Якщо б Атлантида існувала в царстві Шумерів, то ми також дізналися б про це, як знаємо про версію Великого потопу і про подвиги Гільгамеша. Якщо б вона була в часи Стародавньої Греції, то хтось з грецьких героїв обов’язково туди поплив би, і ми б зараз читали якийсь міф про подорож грецького героя в Атлантиду! – під загальний сміх аудиторії підсумував першу частину своєї доповіді професор.
– Отже, якщо говорити про час існування Атлантиди, то керуючись наявними фактами та здоровою логікою, можна зробити висновок: Атлантида не могла існувати після ІV тисячоліття до нашої ери на територіях, які були відомими тодішнім цивілізаціям, оскільки залишила б тоді якісь суттєвіші сліди, ніж коротка згадка знайдена в Олександрійській бібліотеці.
Професор Войцеховський оглянув аудиторію. Студенти захоплено дивилися на нього.
– Тому спробуймо заглибитися у ще давніші часи, ніж ІV тисячоліття до нашої ери, – Іван Андрійович знову підійшов до комп’ютера і продовжив, – логіка підказує, що Атлантида могла існувати раніше, ніж розпочалася Єгипетська історія. Тобто це могло відбутися до між VІ і V тисячоліттями до нашої ери, – поправивши окуляри, завершив своє перше припущення Іван Андрійович і знову вивів на екран хронологічну лінійку розвитку цивілізацій, показавши указкою на її початок, де було написано «V тисячоліття до нашої ери».
– Пригадаймо, чи ми чули про якісь катаклізми у цей період на земній кулі? – зіщуливши очі запитав у аудиторії Іван Андрійович.
Молодь ніби зачарована дивилася на свого викладача.
– Такі згадки є. Це і біблейський потоп, записаний з шумерських джерел. Це і аккадійський «Епос про Гільгамеша»[5], в якому змальовуються події першої половини III тисячоліття до н. е., де також описується потоп. Це й індуїстські релігійні тексти – пурани[6]. І… – професор зробив паузу, – Чорноморський потоп!..
– А тепер повернімося до території України! – урочисто промовив Іван Андрійович. – Що тут, на нашій землі, було у цей період? З класичної історії ми знаємо лише назви культур, які існували у Північному Причорномор’ї і які залишили нам матеріальні артефакти, такі, як Трипільська культура, Ямна[7], Катакомбна[8], Бабинська[9] і, пізніше, Зрубна культури[10]. У давньогрецькій міфології існує легендарна країна Гіперборея[11]. За древньогрецькими джерелами, там проживав блаженний народ – гіпербореї. За іншим міфом, Геракл приніс гілку оливи грекам саме від гіпербореїв. А вже давньоримський учений
Або поема «Про того, хто бачив усе» – один із найдавніших літературних творів людства, найбільший твір, написаний клинописом, один із найкращих творів літератури Стародавнього Сходу.
Індуїстські релігійні тексти, в яких розповідається історія Всесвіту від створення до знищення (кінець IV тисячоліття до н.е.).
Археологічна культура на території сучасної України кінця мідної доби (енеоліту) та ранньої бронзової доби (3600–2300 до н. е.)
Археологічна культура на території сучасної України епохи ранньої бронзової доби (2700–2000 рр. до н. е.)
Археологічна культура на території сучасної України, яка існувала протягом XXII–XVIII століть до Р. Х.
Археологічна культура на території сучасної України доби пізньої бронзи (XVIII–XII ст. до н. е.)
У давньогрецькій міфології легендарна країна, місце проживання блаженного народу гіпербореїв. За найбільш розповсюдженою версією, Гіперборея розташована на острові (материку), що затонув.