Примечания
1
Мандрівникам на Схід. – Посвята натякає на повість Гессе «Мандрівка на Схід», яка з’явилася друком на десять років раніше від роману «Гра в бісер», і має щонайменше потрійний зміст. По-перше, вона апелює до тієї утопії інтимного духовного братства, що є темою обох книжок. Чудово розуміючи, наскільки фальсифіковані в навколишньому суспільстві масові зв’язки між людьми, як легко, не бажаючи того, стати часткою літературної промисловості, що спотворює все на світі, Герман Гессе довірливим, майже змовницьким жестом кладе книжку в руки «своєму» читачеві, своєму «побратимові по Ордену», який зрозуміє його з півслова. По-друге, автор підкреслює єдність змісту обох книжок: і тут, і там ідеться про співвідношення між духовністю й життям, про діалектику віри, що зберігає свою бадьорість у всіх розчаруваннях і всупереч їм. По-третє, чисто літературно «Гра в бісер» продовжує лінію, почату «Мандрівкою на Схід». Прозорість і натхненність образної системи, що панує в обох книжках, нітрохи не виключає опуклої пластичності образів. В обох випадках місце дії, кажучи словами самого Гессе, – «це не країна чи якесь географічне поняття, а батьківщина й молодість душі, те, що є всюди й ніде, тотожність усіх часів». Друга незвичайна риса, притаманна літературній техніці обох книжок Гессе, яка часто наштовхується на нерозуміння, – безперервна змінність погляду на речі, коли майже кожна наступна фраза дає предмет зображення в іншій змістовій перспективі, ніж попередня, а остаточний «підсумок» залишається зумисне багатозначним. Так, «Мандрівка на Схід» змальовує якесь Братство, що зазнало краху, розпалося, забулось, і тільки його колишній член Г. Г. хоче писати історію цього високого починання; непомітно все зміщується, і стає ясно, що всі ці роки, які Г. Г. перебував у гіркому розчаруванні, Братство долало далі свій шлях, і тільки самий Г. Г. зі слабкодухості відпав від нього; і тепер зневіреному, але чесному членові Братства судилося дізнатись, що й сам він на глибшому рівні свого буття незмінно зберігав вірність своєму служінню. Відповідно і «Гру в бісер» можна зрозуміти і як звеличення «касталійського» ідеалу духовності і як переборення цього ідеалу. Нагадуючи про те, що обидві книжки близькі одна одній, посвята прагне зробити їх зрозумілішими одну через одну.
2
Альберт Другий. Тракт. про кристал. дух., вид. Клангор і Коллоф, кн. I, розд. 28 (лат.).
3
…і хоч з певного погляду речі, що не існують… – Епіграф належить Гессе, а його переклад на схоластичну латину виконали друзі письменника – філологи Шалль і Файнгальс. Вигадане ім’я автора тексту «Альберт Другий» натякає на відомого середньовічного схоласта Альберта Великого (1193–1280), вчителя Фоми Аквінського. Альберт Великий, якого сучасники прозвали Універсальним Доктором, прагнув до всеосяжного духовного синтезу й до стрункого