Доки кава не охолоне. Тосикадзу КавагутиЧитать онлайн книгу.

      Уперше Фуміко дізналася про мрію Горо, коли витягла його на третє побачення. Він фанатів від комп’ютерних ігор. Особливо йому подобалися ті онлайн-ігри, що називалися MMORPG[4]. Його дядько був одним з розробників усесвітньо популярної MMORPG під назвою Arm of Magic. Із самого дитинства він мав на Горо величезний вплив, і той мріяв долучитися до його компанії TIP-G. Ті, хто хотів складати вступний іспит на роботу в компанії, мали виконати дві передумови: 1) мати принаймні п’ять років досвіду роботи системним адміністратором у медичній галузі; 2) самостійно розробити нову комп’ютерну гру. Людські життя залежали від стабільної роботи систем у медичних закладах, тому не можна було припуститися помилок у програмах. В індустрії онлайн-ігор, з іншого боку, помилки не вважали чимось страшним, адже завжди була можливість додаткового оновлення навіть після випуску гри.

      У TIP-G усе було інакше. Туди приймали лише людей з досвідом роботи в медичній галузі. Вони хотіли, щоб у них працювали тільки найкращі програмісти. Коли Горо розповів Фуміко про цю мрію, вона здалася їй чудовою. Та дівчина не знала, що головний офіс компанії TIP-G був в Америці.

      Перед їхнім сьомим побаченням Фуміко чекала Горо на місці зустрічі, коли з нею заговорили двоє чоловіків. Вони намагалися познайомитися. Доволі привабливі, але їй було байдуже. Уже не вперше чоловіки фліртували з нею, і Фуміко вигадала спосіб позбуватися таких залицяльників. Та саме тоді прийшов Горо й ніяково зупинився осторонь. Фуміко відразу підійшла до нього, але ті двоє чоловіків кинули на нього презирливі погляди й запитали, чому вона з таким нікчемою. Їй довелося скористатися своїм способом.

      Горо у відповідь лише схилив голову й промовчав. А Фуміко повернулася до чоловіків та оголосила англійською: «Ви не знаєте, який він чарівний», російською: «Йому не бракує сміливості братися за складні завдання на роботі», французькою: «Йому вистачає сили волі не здаватися», грецькою: «Він має виняткову здібність досягати неможливого», італійською: «Я також знаю, що він доклав неймовірних зусиль, щоб розвинути в собі цю здібність», та іспанською: «Він полонив мене так, як не зміг жоден інший чоловік». Відтак додала японською: «Якщо ви, хлопці, зрозуміли, що я щойно сказала, то я залюбки проведу з вами час».

      Приголомшені, обоє спершу стояли мов укопані. Потім перезирнулися і, насупившись, пішли.

      Фуміко задоволено посміхнулася Горо.

      – Ти, звісно ж, усе зрозумів, – сказала вона, цього разу португальською.

      Не приховуючи сорому, Горо легенько кивнув.

      На їхньому десятому побаченні він зізнався, що ніколи раніше ні з ким не зустрічався.

      – О, то я перша жінка, з якою в тебе серйозні стосунки, – радісно озвалася Фуміко.

      Так вона вперше підтвердила, що вони таки зустрічаються, і Горо здивовано розширив очі.

      Можна сказати, той вечір був початком їхніх стосунків.