Фауст. Иоганн Вольфганг фон ГётеЧитать онлайн книгу.
– і ворожі.
Одна впилась жаждиво в світ земний
І розкошує з ним в любовній млості,
А друга рветься в тузі огневій
У неба рідні високості.
О духи, духи, ви ж тут є,
Ширяєте між небом і землею,
Зійдіть до мене й силою своєю
Змініть, змініть життя моє!
Коли б плаща чарівного я мав,
Щоб він мене поніс у світ незнаний,
То я б його, щасливець незрівнянний,
І за царську порфіру не віддав.
В а ґ н е р
Не викликай тих духів навісних,
Що в мареві над нами в'ються роєм:
Даремно людям ждать добра від них,
Вони приносять звідусюди зло їм.
Із півночі кусливі духи йдуть,
І зуби, й язики у них гостренні,
Зі сходу сонця нам вони засуху шлють,
Сухотами згризаючи легені,
Із півдня, із розпечених пустинь
Спекотою палючою діймають,
Із заходу не прохолодну тінь,
А зливу, як потоп, на ниви насилають.
Лиш позови – вони з'являються на клич
Готові враз на згубу і на шкоду,
Та, хоч і ангельська в них річ,
Вони диявольського роду,
Але ходім! Уже зовсім стемніло,
Холодна мла полями залягла;
Кортить увечері до хатнього тепла!
Та що ж ти став і дивишся здуміло,
Мов поночі побачив дивне щось?
Ф а у с т
Собака чорний он там по ріллі блукає.
В а ґ н е р
Та бачу й я – нічого в тім немає.
Ф а у с т
Ану пригляньсь, на що воно здалось?
В а ґ н е р
То, мабуть, пудель, що шукає
Свого хазяїна сліди.
Ф а у с т
А глянь, як він спіралями кружляє,
Зближаючись щораз до нас сюди!
За ним слідком у грі витворній
Мигочуть іскри голубі…
В а ґ н е р
Та що це ви? Там просто пудель чорний,
А інше все примарилось тобі.
Ф а у с т
Мені здається, ніби він проводить
Чаклунський круг навколо наших ніг.
В а ґ н е р
Дивись, як сторожко й непевно він підходить —
Замість хазяїна він двох чужих настиг.
Ф а у с т
Все вужче коло, вже він близько!
В а ґ н е р
Ну от, дивись, звичайне псисько,
Гарчить, то знітиться увесь,
Хвостом виляє – звісно, пес.
Ф а у с т
До мене, цуцику! На, на!
В а ґ н е р
Ця псина, бач, яка чудна!
Як станеш ти – й вона тут стане,
Гукнеш – одразу прибіжить,
Загубиш щось – то найде вмить,
Ціпка тобі з води дістане.
Ф а у с т
Ти правду кажеш, духа тут нема;
В цьому собаці – виучка сама.
В а ґ н е р
І мудреця, буває навіть,
Такий собака зацікавить;
Твоєї ласки