Фауст. Иоганн Вольфганг фон ГётеЧитать онлайн книгу.
складну тканину тче верстак;
Раз ступив – тисячі ниток,
Раз прибив – непомітно ллються,
Човники сюди-туди снуються.
В основу вплітаючи утóк.
А тут філософ вже підходить
І щ о, й ч о г о, і я к доводить:
Як перше так і друге так —
То третє і четверте так;
Як першого й другого немає,
То третє й четверте відпадає.
І славлять повсюди його учні,
Та щось із них ткачі незручні.
А стане мудрець живе щось вивчати —
Заходиться з нього дух виганяти,
І от – всі частки в руках трима,
Та що по тих частках – зв'язку ж нема!
«Encheiresis naturae»[33] це в хімії звуть,
Ті мудрощі темні самі себе б'ють.
У ч е н ь
Мені не все тут зрозуміло.
М е ф і с т о ф е л ь
Та далі краще піде діло,
Навчіться лиш редукувати
І вірно класифікувати[34].
У ч е н ь
Од цих речей я очманів:
У голові – мов сто млинів.
М е ф і с т о ф е л ь
А потім, щоб дійти мети,
Слід метафізику пройти.
Збагніть, зглибіть усе те в ній,
Чого не втямить глузд людськúй,
А як не все і збагнетé —
Слова ж препишні є на те!
Та ви в цей перший рік занять
Повинні пильно працювать:
Щодня п'ять лекцій буде в вас;
З дзвінком завжди заходьте зразу в клас,
Заздалегідь завчіть урок
З своїх книжок – рядок в рядок,
Побачите, що вчитель вчить
Достотно так, як там стоїть,
І все пишіть у зошит свій,
Мов то диктує Дух Святий.
У ч е н ь
Я розумію це чудово:
Не спи, у класі сидячи,
Усе записуй слово в слово,
Іди додому та й учи.
М е ф і с т о ф е л ь
То вибирайте ж факультет!
У ч е н ь
У правознавстві щось принади я не бачу.
М е ф і с т о ф е л ь
За це я вас не винувачу:
Наука прáва – то не мед.
Закон, правá, правопорядок —
Все те прийшло до нас у спадок,
Передавалось, як лишай,
Із роду в рід, із краю в край.
Страждай, тому що ти нащадок:
Ум – безумом і злом добро стає,
А що у нас природне право є,
Про те нема ніде і згадок.
У ч е н ь
Тому, що досі думав сам,
У вас підтвердження знайшов я.
Чи не піти ж на богослов'я?
М е ф і с т о ф е л ь
Я б не хотів зле радить вам.
В науці тій обачним треба бути,
Щоб на слизьку дорогу не ступить.
Розлито стільки в ній таємної отрути,
Що трудно нам її од ліків одрізнить.
Найкраще й тут – одного лиш держіться
І на слова учителя кляніться,
Тоді вам прикростей не знать.
І взагалі,
«