Гра в паралельне читання. Міла ІванцоваЧитать онлайн книгу.
один знак здибав, аж здивувався! А що вже дороги… Недарма мій тутешній знайомий не купує іномарки. Хіба вони витримають такі дороги? А ця – танк! ГАЗ-24 – це ого-го! Ти водиш машину?
– Так, у мене «Шевроле», але я зазвичай мотаюся по місту чи інколи на дачу до друзів, міська їздака. Та й досвід у мене невеликий, трохи більше року, раніше якось не до того було.
– По Києву кататися – то теж випробування! Хоча ось приїздили з Москви родичі, кажуть, що наші дорожні проблеми – узагалі не проблеми порівняно з їхніми.
– Усе відносно, – посміхнулася Жанна, хотіла ще щось додати, як раптом у її кишені заграв мобільний.
Можна було не дивитися на екран. Мелодія була персональною і впізнаваною. Жанна скинула дзвінок, розблокувала слухавку і вимкнула її зовсім. Андрій простежив за її рухами, але нічого не спитав.
Попрощалися перед дверима її номеру. Жанна не дотримувалася правила запрошувати у ліжко мужчину, який перед тим запросив її повечеряти в ресторані. Хіба що сама того хотіла. Як то трапилося після другої зустрічі з Віталієм. Сьогодні ж воліла залишити все як є, свідомо зруйнувати його стереотип про неминучість сексуальних пригод у відрядженні, хоч і заявляв Віталій про це жартома. Андрій не наполягав. Не підштовхував. Не клеївся. На диво легко попрощався і рушив до сходів – його номер був на другому поверсі.
Невелика кількість коньяку бродяжила Жанниним організмом, а голова старанно аналізувала думки, але ніби збоку.
– От і слава Богу! – констатувала голова. – Хоча… дивно… А може, він гей?
Жанна ввійшла до свого тимчасового прихистку в містечку недалеко від Краю Світу. Увімкнула світло, скинула біля дверей чобітки на підборах, пройшлася килимом до вікна, відчувши приємність у втомлених за день ступнях, і відкрила кватирку.
За день повітря в кімнаті знову постаріло. Чимало попередніх мешканців не переймалися тим, хто житиме тут після них, і безжурно палили в номері. Штори, м’які меблі, шпалери тримали в собі той бридкий запах давнього тютюнового диму, який не можна вивести, хіба лише розрідити, тримаючи відкритою кватирку. Жанна зітхнула і прикрила штори. Вона примостила на журнальному столику ноутбук і взялася читати наступне оповідання невідомої авторки.
Стрімка, безповоротна весна. У мера міста в цей день багато клопоту – на носі вибори! Серед запланованих заходів – відкриття трьох бюветів у різних районах міста, зустрічі з вдячними городянами, потенційними виборцями, журналістами, інтерв’ю для новин…
Ви не знаєте, що означає слово «бювет»? О, це ваше щастя!
………
«Бррр! Екологічний жахастик… – подумала Жанна, дочитавши текст. – Дивне оповідання. Чимось вирізняється поміж попередніх. Нічого такого жіночо-чоловічого, про що можна було б поговорити з Віталіком. А може, воно й на краще. Тільки цього бракувало мені на ніч… Та й розмови ці – наче кліщами з нього тягну, а він зрештою зводить усе до жартів: секс! Секс! Теж мені плейбой-герой… А сам – підкаблучник!»
Вона сумно