Генрі Форд. Валентина ВздульскаяЧитать онлайн книгу.
у кишенях хлопця торохтіла всяка всячина: гайки, шайби, різні деталі. Це були його скарби.
Під час однієї такої поїздки, коли Генрі було років дванадцять, він і зустрів дракона. До Детройта було тринадцять кілометрів. Та зустріч закарбувалася в його пам’яті на все життя.
Ви подумали про казкового дракона?
Ні, то був інший дракон – із майбутнього.
Звався він локомобіль.
Це був перший транспортний засіб у житті хлопчика, який рухався без коня. Він торохтів, гудів і видихав пару. Справжнє залізне диковисько!
Кажуть, що перший самохідний візок вигадав Леонардо да Вінчі. Схему цієї диво-машини він накреслив у манускрипті «Атлантичний кодекс». Завдовжки 1 метр і 68 сантиметрів, а завширшки 1 метр 50 сантиметрів, цей візок заводився, як механічна іграшка на пружині, і рухався з великою швидкістю. Але кататися на ньому ніхто не міг – да Вінчі не зробив ані сидінь, ані гальм, ані керма. Він гадав, що заводний візок використовуватимуть в армії, як таран.
Локомобіль працював інакше.
Він їхав завдяки паровому котлу.
Самохідні візки на парі вигадали давно. Ще 1672 року фламандський учений і місіонер Фердинанд Вербіст збудував один такий для китайського імператора. То була іграшка завдовжки 65 сантиметрів із двигуном, який працював на вугіллі. Вугілля горіло й нагрівало воду в залізній кулі з трубкою. Пара виходила крізь трубку й потрапляла на турбіну, схожу на колесо водяного млина. Турбіна крутилася, обертаючи колеса, і візок рухався.
Потім, наприкінці XVIII століття, француз Ніколя-Жозеф Кюньо розробив паровий тягач для армії, щоб перевозити артилерійські снаряди. Це був возик на трьох колесах, попереду якого бухкотів і пирхав паровий котел, схожий на казанок.
У ХІХ столітті європейці вдосконалили «парові карети». У Великій Британії навіть з’явилися автобуси на парі. Однак подобалися вони не всім. Такий транспорт гуркотів і пихтів, немов паровоз, що зійшов з рейок. Він повз, як равлик, а дорога під величезною вагою цієї залізяки оберталася на місиво. 1865 року обурені британці навіть прийняли закон щодо «парових дияволів». Перед кожною самохідною машиною мав іти чоловік із червоним прапором і дути в сигнальну дудку!
Генрі у школі теж чув про парові машини. Таємниця пари не давала йому спокою. Одного разу Форд наповнив глиняний горщик водою, накрив його кришкою і міцно її прив’язав. Він хотів дізнатися, що буде, коли в горщику з’явиться багато розігрітої пари. Може, він злетить під стелю?
Не повторюйте цей експеримент!
Його результат був жалюгідний.
БУМ!
Горщик тріснув і добряче ошпарив Генрі. Ще й мамину лекцію довелося вислухати. Хлопець навіть не знав, що гірше.
Але Генрі не відмовився від експериментів. Спершу вони були безпечними, під наглядом мами. А потім…
БУ-БУМ!
Цього разу паровий двигун, який він зробив з однокласниками, вибухнув просто на шкільному подвір’ї. Ніхто не постраждав, щоправда, згорів шкільний паркан.
А потім був дракон, що звався локомобіль. Цього залізного звіра Генрі побачив біля