Київ.ua. Тетяна БелімоваЧитать онлайн книгу.
весь час глипає на вікно, сів на підвіконня. Бажань – нуль, емоцій – нуль, думок – нуль. Швидкий зимовий вечір примружився, розляпавши по будинках рожеві відблиски…
Не заснути. Сьогодні не буде ні спокою, ні сну. Сидіти тут далі – це приректи себе на муку самозанурення, аналізу, копирсання в собі, в ній, в обставинах їхнього спільного життя (чи проживання?), на вічне і безсенсове: а – що – було – б – якби – не – це – тоді – можливо – усе – б – склалось – інакше.
Іти у цей вечір, у цю ніч, нехай затягне його чорна безодня невідомості, аби не тут, не в оточенні цих її/його речей, що повсякчас нагадують про обставини їхнього життя.
«Я – кристал. Я завжди знав: я – кристал довершеної форми, такий, що його марно шукав Кай у покоях Снігової королеви, якого йому бракувало, щоб скласти слово «досконалість». Усі мої грані математично обраховані, бездоганно спроектовані невідомим будівничим. Я втілюю божественний задум. Чіпляйтеся за мої ланцюгові крила, і я надам вашому існуванню логічної довершеності! (Якщо навіть таке недосконале створіння, як Льона, наблизилося до досконалості, то для вас, довершеніших, я зроблю значно більше – це поза контекстом, поза курсором набору тексту, це так: думка, що промайнула мимохідь…). Єдина проблема – я дуже важко сходжуся з людьми: геніальність не дозволяє. Я геть ні з ким не сходжуся. Мене можна або прийняти таким, який я є, або не прийняти взагалі…».
Ну, щось таке… Отакий вийшов запис на сторінці у соцмережі… в рубриці «про що ви думаєте?»… і головне, все-все правда – від першого до останнього слова… Маячня… Маячня? Маячня!
Сніг. Чи не вперше за цю зиму затанцював у світлі видовжених ліхтарних голів (справжнісінькі кобри, тільки без роздутих капюшонів). Завтра зранку земля буде вкрита білим, нещільним, із численними чорними залисинами люків, зі смугами автострад, покривалом чи, може, саваном. Чом би й не саваном? Воно якось логічніше: саваном. У моргу – то покривало, а коли вже в останню путь, то – саван… Та це все завтра, а сьогодні – вечір, ніч, свобода, втеча від реальності. Свобода вибору.
Перебирати у телефоні контакти на літеру «Л» (хай там що, ця «Л» стала рідною за стільки років):
Лада – 045 2469349
Лара – 081 4468912
Леся – 072 9783351
Лєна – 031 1156702
Ліза – 045 8801928
Ліка – 064 0370105
Ліля – 081 7792408
Ліна – 073 4402309
Люся – 022 2754805
Ляля – 031 4305815
Так, і що там у кінці списку? Льона? Ні! Льону – видалити! Льона – error – збій програми – помилковий збіг обставин – випадкове влучення – страшний сон – плід хворої уяви – нічний кошмар – утрачена молодість – помилка природи – тупиковий хід історії (чи еволюції?).
Відчинив шафу. Що тут у нього? Випрасувані й розвішані її (дбайливими!) руками сорочки мовчки зирили, пропонуючи себе, мов дівчачі номери телефонів… Чому ж так тяжко? Знав, що це буде, але не думав, що так відразу.
Що? Психологи? Вони майже як філологи. Тоді однозначно Ліка-Анжеліка (оце «Анже…» треба відразу відкинути: тільки вимову ускладнює!). Що