Купальниця. Галина ВдовиченкоЧитать онлайн книгу.
не почала їсти. Довгі макарони вона наколювала виделкою у правій руці, спирала зубцями в ложку, яку тримала лівою, і прокручувала, немов викруткою. Макарони намотувались – і відправлялись до рота.
Кароліна не була певна, що вона зможе повторити ці вправні рухи, тому, повагавшись, узяла виделку так, як звикла.
Брат глянув на неї і теж проігнорував ложку.
– Беріть грана-падано, – підвела голову Марина і зробила ковток вина.
– Ага, – відповіла Кароліна й собі потягнулась до келиха.
– Мені видається, що сиру малувато, – уточнила Марина.
Кароліна кивнула. Вона геть заплуталася з тими назвами.
Роберт узяв зі столу прозорий конус з металевим носиком, струсонув двічі над своєю тарілкою – тертий сир сипонув на макарони.
– Дозволиш? – повернувся до сестри і притрусив жовтими окрушками макарони перед нею.
– Я бачила мушлі в кімнаті… – Кароліні було цікаво, хто збирає цю колекцію – брат чи Марина.
– Це батько Марини, – відповів Роберт. – Привозив їй з усіх поїздок. Як мама? Що там батько?
– Тато нервується та злоститься. Мама працює і терпить. Усе як завжди.
Обмежилась коротким повідомленням, і далі розмова точилась про незнайомі їй реалії та незнайомих людей. Вона слухала неуважно, як на уроці фізики. Усе почуте її не стосувалося.
Оливки в керамічній тарілочці мали кісточки та були більшими, аніж ті, що вони їли з Павлом у купе.
– Як я люблю оливки! – вихопилось у Кароліни, і вона тої ж секунди пошкодувала, бо їй спало на думку, що її зараз запитають, де це вона їх встигла полюбити.
Брат і собі потягнувся по оливку:
– І я, – сказав він.
– От усі кажуть оливки – на зелені, а маслини на чорні, – Марина зняла пальцями кісточку з язика, поклала на край тарілки. – А насправді всі вони – оливки, і всі вони – маслини. Зелені оливки, чорні оливки. Зелені маслини, чорні маслини. Немає значення. Обидва слова означають одне й те саме. А все ж люди підсвідомо правильно розділяють ці два поняття. Ми ж кажемо «оливковий колір», маючи на увазі колір зелених оливок. Або ж: «очі, як маслини»… Зрозуміло, що чорні очі. Все ж таки оливки – це зелені, а маслини – чорні.
Вона глянула на Роберта й додала м’якше:
– Життя сильніше за правила. Воно їх шліфує.
І тут брат зробив щось неочікуване і дивне. Він нахилився до дружини, вперся чолом їй у плече і затримався так на мить. А Марина схилила голову набік, торкнувшись маківки чоловіка щокою. Роз’єднались, глянули одне на одного, і в повітрі ніби електричний струм пробіг. Але розмова тут була ні до чого, і оливки з маслинами теж. Якесь секундне затьмарення. Від того, що стала його свідком, Кароліна аж очі опустила.
Одного разу, на святкуванні 16-річчя однокласниці Валі – вона жила неподалік від школи – Кароліна зайшла в зачинену кімнату, куди всі поскидали свої куртки, шукала свою мобілку, а побачила Валю з її хлопцем. Ті були впевнені, що гості танцюють у великій кімнаті і