ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми!. Владимир Владимирович ПроскуровЧитать онлайн книгу.
повернув зі стежки —
Кличе ПРИРОДА нас жива!..
Село – душа ось цього краю,
Духовності колиска – тут!
Тому його я вибираю,
Як свій найвищий інститут!..
Вечеряю в старенькій хаті,
Все запиваю молоком…
Чим сільські люди в нас багаті?
Сальцем, сметанкою, медком…
ЗЕМЛЯ ГОДУЄ СЕЛЯНИНА!
СИЛЬНА ХЛІБАМИ УКРАЇНА!!!
БАТЬКІВЩИНА І ПАТРІОТИ
Любов жагучу до Вітчизни
Не очорни і не забризни!
Не з Банкової родовід —
БАТЬКАМ подякувати слід!
Вони і є твоя Вітчизна,
Єдина і не чинолизна.
Наїлись популізму, досить,
Народ конкретики вже просить!
Ви кличете нас до любові,
А ваші прагнення – здорові?
«Твереза» в вас рука одна,
А інша «кличе» пить до дна?!
ЗАДУМАЙТЕСЬ! За 20 літ
Пішли мільйони на той світ.
І вимирають ПАТРІОТИ,
Обмануті, як ідіоти.
Нафаршировані словами
Про НЕНЬКУ, та вона – не в Вами.
Не дивлячись на біль і срам
Я за ВІТЧИЗНУ все віддам!
Бо вийшов з трудових низів,
А не з потомствених князів.
Народ труда за Батьківщину
І куфайчину дасть єдину!
Звичайні в нього лиш турботи,
Не знають їх ЛЖЕПАТРІОТИ.
Обдурить «ПРАВДА», засліпить,
Вона на банковій сидить.
Уміють жити там «правдиво»,
Електорат крутить на диво,
Любить КРАЇНУ закликають,
Казну ДО СЕБЕ загрібають,
Вітчизну ж і твою сім»ю
Здають як вотчину свою.
Мажори в спадщину беруть,
Власну будуючи майбуть.
«Патріотична» цвіль безбожна
Упевнена, що все їй можна,
Я б зупинити це був радий —
Пре з банкової хвиля зради.
А ви, покривджені краяни,
Розвіять здатні туман «п’яний»?
Щоб Ви дружненько «попросили»
З парламенту поганські сили,
В них відібрать «закон-мандат»,
Бо перцю нам дадуть під зад.
Залишимось ні з чим тоді —
Старі, середні, молоді…
Прости, Вітчизно, нас, прости,
Не ми тут спалюєм мости,
Тебе з’їдає інший люд,
Жаль, розплодилося іуд.
Тож перестаньмо обирати
Їх у народні депутати!!!
Інакше нам сидіть в багнюці
І наші дні щасливі – куці.
Прошу, ПАНОВЕ, не бурчати,
«Наїдку» з цього – мов з курчати,
Щоб вірш згадать не довелось,
Повинен вдуматись не хтось,
А Ви, як виборці, мерщій, —
Хто Вам – чужак, хто – справді свій.
Як станем діяти нарізно,
То буде каятись запізно.
МИ Ж СПРАВЖНІ З ВАМИ ПАТРІОТИ,
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив