Лети або тремти. Рэй БрэдбериЧитать онлайн книгу.
такий перстеник?
Від мерця аж тхнуло грошима. Портсигар і запальничка були виготовлені з прикрашеної коштовним камінням платини – занадто небезпечно навіть думати про крадіжку. Кредитних карток вистачило б на кругосвітню подорож у першому класі. Невже така людина мала б на пальці нікчемний стодоларовий перстеник?
Френк засклянілим поглядом втупився в протилежний бік їдальні. Навпроти його стола за кавою сиділо троє чоловіків. Один із них випростався, підвівся, потягнувся й рушив до дверей.
Хлопець розлючено знову глипнув на перстень. Невже він викинув сотню баксів коту під хвіст заради якогось непотребу? Його ніготь торкнувся горбочка. Той трохи заглибився, і Френк нетерпляче щосили натиснув на нього.
Нічого не сталося.
Нічого, крім того, що чоловік, котрий підвівся з-за столика навпроти й пішов до дверей, раптом знов опинився за столом. Простісінько перед носом у Френка він підвівся, потягнувся і рушив до дверей. Френк натиснув на горбочок. Нічого не сталося.
Абсолютно нічого.
Він насупився і спробував ще раз. Чоловік рвучко знов опинився за столом. Він підвівся, потягнувся і рушив до дверей. Френк натиснув на горбочок і не відпускав його, подумки рахуючи. Минуло п’ятдесят сім секунд – і чоловік знову повернувся за стіл. Він підвівся, потягнувся, попрямував до дверей. Цього разу Френк відпустив його.
Він уже зрозумів, що отримав.
Відкинувся назад, сповнившись подиву. Про Особливих він нічого не знав, але його власна раса теж породила вчених, і попри свої садистські нахили Френк не був дурнем. Таку штуку будь-хто захоче мати при собі. Її слід весь час тримати під рукою. Необхідно, щоб вона завжди була напоготові, коли знадобиться. Що могло бути кращим за перстень? Компактний. Прикрашає. Напевно, довговічний.
Односпрямована машина часу.
Удача – щасливий збіг сприятливих умов; та кому потрібна удача, якщо знаєш, що відбудеться за п’ятдесят сім секунд? Вважатимемо, що за хвилину. Недостатньо довгий час?
Спробуйте затримати на цей час дихання. Спробуйте покласти руку на розпечену до червоного грубку і протриматися половину цього часу. За хвилину можна пройти сто метрів, пробігти пів кілометра, впасти з висоти майже п’ять кілометрів. Можна завагітніти, померти, одружитися. П’ятдесяти семи секунд достатньо для багатьох речей.
Достатньо, щоб перевернути карту, щоб забити м’яч, щоб зупинилися кинуті кості. Френк – безпрограшний переможець, як не крути.
Він потягнувся, насолоджуючись душем, дотиком гарячої води під потужним напором. Повернув кран і задихнувся, коли потекла крижана вода, а шкіра взялася сиротами. Холодна ванна взимку – прикрість, якщо в тебе немає вибору, і приємна екстравагантність, якщо є. Френк знову перемкнув кран на гарячу воду, трохи почекав, вимкнув струмінь і вийшов із душу, витираючись пухнастим рушником.
– Френку, любий, ти ще довго?
Жіночий голос із тією особливою інтонацією породистого вищого класу, аристократів за