Пригоди Шерлока Голмса. Артур Конан ДойлЧитать онлайн книгу.
той час ви вже заручилися з цим джентльменом?
– Аякже, містере Голмс. Ми заручилися відразу ж після першої ж прогулянки. Госмер… містер Енджел… служить касиром в офісі на Леднголл-стрит і…
– У якому саме?
– У тому-то й біда, містере Голмс, що я не знаю.
– А де він живе?
– Сказав, що ночує на роботі.
– І ви навіть не знаєте його адреси?
– Ні, знаю лише, що офіс на Леднголл-стрит.
– Куди ж ви адресували ваші листи?
– У поштове відділення Леднголл-стрит, до запитання. Він сказав, що за адресою офісу краще не писати, бо товариші його засміють, якщо дізнаються, що листи від дівчини. Тоді я запропонувала друкувати свої листи на машинці, як він і сам робив, та він не захотів. Сказав, що листи, написані моєю власною рукою, дорогі йому, а коли вони надруковані, йому здається, що між нами є щось чуже. Тепер розумієте, містере Голмс, як він мене кохав і який був уважний до дрібниць.
– Це про щось свідчить. Я завжди притримувався думки, що дрібниці найсуттєвіші, – мовив Голмс. – Можливо, ви пригадаєте ще якісь дрібниці, що стосуються містера Госмера Енджела?
– Він був дуже сором’язливий, містере Голмс. Більш охоче гуляв зі мною ввечері, ніж удень, не любив привертати до себе увагу. Був дуже стриманий і чемний. Навіть голос у нього був тихий-тихий. Він розповідав, що в дитинстві часто хворів на ангіну та запалення гландів, тож у нього ослабли голосові зв’язки, тому й спілкувався пошепки. Він добре одягався, дуже акуратно, хоча й просто, а от очі в нього були слабкі, як і в мене, тому носив темні окуляри.
– Ну, а що сталося, коли ваш вітчим, містер Віндібенк, знову поїхав до Франції?
– Містер Госмер Енджел прийшов до нас і запропонував узяти шлюб, поки батько не повернувся. Він був надзвичайно схвильований і змусив заприсягтися на Біблії, що я завжди й в усьому буду йому вірною. Мама погодилася, що він правильно зробив, – це, мовляв, є доказом його кохання. Матінка з самого початку дуже добре до нього ставилася, він їй подобався навіть більше, ніж мені. Потім вирішили, що краще відсвяткувати весілля ще до кінця тижня. Я їм кажу, як же без батька, а вони обоє почали переконувати, щоб я про це не турбувалася, що батькові можна розповісти й пізніше, а мама сказала, що залагодить усе сама. Мені це не дуже сподобалося, містере Голмс. Звісно, смішно просити згоди батька, коли він всього на кілька років старший за мене, але я нічого не хотіла робити потай і тому написала йому в Бордо – там є французьке відділення його фірми, але лист повернувся назад у день мого весілля.
– Лист його не застав?
– Атож, сер, він якраз перед тим поїхав до Англії.
– Яка невдача! Отже, весілля призначили на п’ятницю? Церемонія мала відбутися в церкві?
– Авжеж, але дуже скромно. Ми мали вінчатися в церкві Святого Спасителя біля Кінґс-Кросс, а потім поснідати в готелі «Сент-Пенкрес». Госмер приїхав за нами екіпажем, але оскільки нас було троє, то посадив нас із мамою, а сам узяв кеб, що саме опинився на вулиці.