Бог-Імператор Дюни. Фрэнк ГербертЧитать онлайн книгу.
робота, і ми потребуємо прянощів для порівняльних випробувань навігаторів Гільдії.
– Це брехня і обман, – сказала вона. – Ваш пристрій ніколи не працюватиме, і Хробак знає це.
– Як ви смієте звинувачувати нас у…
– Замовкніть! Я саме викладаю вам справжнє послання. Хробак переказує вам, іксіанам, щоб ви далі ошукували Гільдію та Бене Ґессерит. Це його розважає.
– Це може спрацювати! – стояв на своєму Кобат.
Вона лише всміхнулася йому.
– Хто намагався вбити Хробака?
– Дункан Айдаго.
Нейла зітхнула. Кімнатою пробігла хвиля легкого здивування. Хтось насупився, декому перехопило подих.
– Айдаго мертвий? – спитала Сіона.
– Я так гадаю, але… ох, Хробак відмовляється підтвердити це.
– Чому ж ви вважаєте його мертвим?
– Тлейлаксу прислали чергового гхолу Айдаго.
– Розумію.
Сіона обернулася і дала знак Нейлі. Та відійшла вбік і повернулася з тонким пакетом у рожевому сукському папері, у який продавці зазвичай загортають дрібні покупки. Нейла вручила пакет Сіоні.
– Це ціна нашого мовчання, – сказала Сіона, простягаючи його Кобату. – Саме тому Топрі дозволили сьогодні вночі привести вас сюди.
Кобат узяв пакет, не зводячи очей з її обличчя.
– Мовчатимете? – спитав він.
– Ми обіцяємо не інформувати Гільдію та Сестринство, що ви їх ошукуєте.
– Ми не ошукуємо…
– Не клейте дурня!
У Кобата пересохло в горлянці, він намагався ковтнути. Тепер він зрозумів, що вона мала на увазі. Якщо бунтівники поширять цю історію, то їй можуть повірити, однаково, правдива вона чи ні. Це був «здоровий глузд», як любив говорити Топрі.
Сіона глянула на Топрі, що стояв позаду Кобата. Ніхто не приєднувався до бунтівників з міркувань «здорового глузду». Невже Топрі не усвідомлював, що «здоровий глузд» може його зрадити? Знову перевела погляд на Кобата.
– Що в цьому пакеті? – спитав він.
Те, як він це промовив, підказало Сіоні, що він уже знає.
– Я посилаю це на Ікс. Ви візьмете цей пакет – зробите це для мене. Це копії двох томів, які ми взяли з Хробакової фортеці.
Кобат вдивлявся в пакет, що тримав у руках. Було помітно, що хотів його відкинути, що авантюра з бунтом обтяжила його більш згубним вантажем, ніж він сподівався. Кинув грізний погляд на Топрі, наче дорікаючи: «Чому мене не попередив?»
– Що… – Він знову глянув на Сіону, прокашлявся. – Що в цих… томах?
– Ваші люди можуть нам про це розповісти. Ми вважаємо, що це слова Хробака, записані шифром, який ми не можемо прочитати.
– Чому ви думаєте, що ми…
– Ви, іксіани, митці таких справ.
– А якщо нам не вдасться?
Вона стенула плечима.
– Ми не станемо вас засуджувати. Але якщо використаєте ці томи з іншою метою або ж приховаєте успішний результат…
– Як можна бути певним, що ми…
– Ми не покладаємося лише на вас. Інші теж отримають копії. Думаю, Сестринство та Гільдія не матимуть застережень