2061. Третя одіссея. Артур Чарльз КларкЧитать онлайн книгу.
родичів про перший політ Кріса на Місяць.
Та поштова картка, що її отримав тоді Флойд, і досі висіла на видному місці в нього над столом, прикріплена ізоляційною стрічкою. Кріс Другий мав не тільки гарне почуття гумору, а й відчуття історичного моменту. Ту поштівку, з відомою нині всьому світу, зробленою на місці розкопу в кратері Тихо Браге фотографією Моноліту, який височіє над фігурками у скафандрах, що стоять навколо, Кріс надіслав своєму дідові ще понад пів століття тому. Усі інші, крім нього, члени тієї групи відійшли вже в кращий світ, та й самого Моноліту на Місяці вже не було. У 2006 році, після запеклих суперечок, його доставили на Землю та встановили на площі перед головною будівлею ООН, від його надприродної подібності до якої в людей просто мурахи бігли спиною. Там Моноліт мав собою нагадувати родові людському, що той більше не сам-один у Всесвіті, а вже за п’ять років потому, коли в небі засвітився Люцифер, таке нагадування стало зайвим.
Коли Флойд обережно відклеював оту поштівку та засовував її до своєї кишені, пальці якось не дуже добре його слухались – у якийсь момент йому здалося навіть, що його права рука має власну волю і йому не підкоряється. Ця поштова картка, коли він сідатиме на «Юніверс», стане чи не єдиною його особистою річчю, яку він візьме з собою.
– Двадцять п’ять днів – ти повернешся ще до того, як ми помітимо, що тебе нема, – сказав Джеррі. – І, до речі, це правда, що з вами на борту буде Дмитрій?
– А-а, той козачок! – озвався Джордж, зневажливо та гучно пирхнувши носом. – Колись, іще у двадцять другому, я диригував його Другою симфонією.
– Це не тоді, коли під час виконання ларго[20] перша скрипка виригала?
– Ні, тоді грали Малера, а не Михайлóвича. І саме в той момент вступила «мідь»[21], так що ніхто нічого й не помітив, крім нещасного виконавця, що грав на тій самій тубі[22], в яку наблювали. Наступного дня він продав свій інструмент.
– Та ти щойно вигадав це!
– Авжеж. Та все ж переказуй старому пройді мої найщиріші вітання та запитай у нього, чи пам’ятає він той вечір, який ми провели у Відні?.. А хто ще з вами на борту?
– А я от чув нехороший поголос про рекрутерів, які у ваш екіпаж вербують людей обманом чи примусом, – задумливо промовив Джеррі.
– Той поголос – несусвітнє перебільшення, можу тебе запевнити. Усіх нас дібрав сер Лоренс особисто – за інтелект, тямущість, привабливість, харизму або ж іще за якусь позитивну чи корисну рису.
– Тобто не як «гарматне м’ясо», на один раз? А що в разі загибелі?
– Ну, якщо про це зайшла мова – нам усім довелося підписати один дещо принизливий юридичний документ, який обмежує наші права та звільняє «Космічні лінії Цунґа» від будь-якої можливої відповідальності. І, звісно ж, у тій їхній теці з документами є також і примірник, який підписав я.
– А чи є в нас шанс отримати якусь компенсацію за тебе, коли що? – з надією запитав Джордж.
– Ні, мої адвокати
Ларго –
«Мідь» –
Туба –