Листи до Феліції (1914–1917). Франц КафкаЧитать онлайн книгу.
Я припустив це лише тому (але серйозно, справді, серйозно), що це був для мене ще й не найгірший випадок. Що ж тоді лишається, якщо це припущення хибне, якщо Ти не хотіла мене принизити – про це я краще промовчу.
Отже, я приїду на Великдень, але не в суботу в обід, а в неділю ввечері, якщо я не помиляюся, о 6:51. Мені було б, звичайно, найприємніше, якби Ти в будь-якому разі прийшла мене зустріти. Але тепер, як я вчора дізнався, цілком можливо, що зі мною приїдуть також Макс і його дружина і, ймовірно, що Отто Пік[6] теж (усі в літературних справах), мабуть, Тобі було б неприємно зустрітися з ними всіма на вокзалі. Тоді ми мали б зустрітися (якнайскоріше, тож, можливо, о пів на 8-му, я зупинюся знову в [готелі] «Askanischer Hof»[7]) на місці, визначеному Тобою.
Ти бажаєш отримувати листа щодня, Ф.? Власне, Ти б і не мусила це казати – Ти б і так його отримувала. Але як співвідноситься Твоє прохання з маренням, яке я останнім часом часто бачу в напівсні: Ти кладеш мої листи, непрочитані, а, отже, і без відповіді, один на одного або один за одним викидаєш їх. Навіть у моєму напівсні Тобі не слід так робити.
9 квітня 1914 року, Прага
Лист до Феліції Бауер
Краще все ж стає, Ф., сьогодні я прочекав на Твою відповідь лише чотири години, проте все ще чотири години. Це цілком природно, що кожен шукає свою вигоду; я в листах хочу мати відповідь, Ти хочеш давати відповідь лише усно, адже тоді усно Ти не мусиш давати її. Але чи Ти добре обдумала, чи дійсно це для Тебе вигода? Те, що Ти повинна сказати мені, Ти також повинна сказати й собі; те, що Ти не кажеш мені, цього Ти не кажеш – принаймні на це сподіваюся – й собі. А цього ж Тобі не слід робити, заради нас обох не слід Тобі цього робити.
Не кажи, що я поводжуся з Тобою надто суворо; те, що в мені здатне до кохання, це служить лише Тобі; але зрозумій, більш ніж півтора року ми ходимо по колу, хоча вже після першого місяця, здавалося, йшли пліч-о-пліч. І зараз, після такого довгого часу, такого довгого ходіння, ми все ще так далеко одне від одного. Твоїм, Ф., обов’язком є, наскільки це для Тебе можливо, розібратися в собі. Нам же не можна знищити одне одного, коли ми врешті-решт зійдемося; було б шкода нас обох.
Я кажу зараз інакше, ніж в Тірґартені. Я визнаю, лише Твоя прихильність дає мені можливість поміркувати про нас, але також і неминуча необхідність зробити це. Я не мушу зізнаватися в цьому, це достатньо зрозуміло: коли Ти віддаляєшся від мене, я втрачаю будь-яку здатність розмірковувати; зрештою, в той час, як Ти віддаляєшся від мене, у цьому немає ніякої небезпеки.
Ти маєш рацію, я не знаю, чому б Тобі мало бути неприємно зустрітися з Максом[8] і його дружиною. Я помічаю зараз, що припустив це лише тому, що мені це було б неприємно. Між іншим, ця небезпека відпадає; я також помилявся, лише Макс повинен був приїхати, а зараз і Макс не приїде, як він мені сьогодні сказав. Отже, лишається лише Пік. Краще Тобі прийти о пів на 8-му до [готелю] «Askanischer Hof», але вчасно, прошу Тебе.
Так, фройляйн Блох[9] не приїде. Я її дуже люблю.
Отто Пік (1887–1938) – критик, перекладач чеських п’єс німецькою мовою.
«Аskanischer Hof» (А. H.) – готель у Берліні, у якому часто зупинявся Франц Кафка.
Макс Брод (1884 – 1968) – німецькомовний чеський письменник єврейського походження. Близький друг Ф. Кафки. Його вважають основним видавцем творів Кафки після його смерті. З багатьма своїми друзями Кафка познайомився завдяки Броду.
Ґрете Блох – подруга Феліції Бауер. Франц Кафка листувався з нею теж.