Надходить та година. Джеффри АрчерЧитать онлайн книгу.
звикла до такого. Жінка зупинилася біля зачинених дверей, над якими блимала вивіска: «Не заходити, коли світиться червоне». Коли світло спалахнуло, вона відчинила важкі двері й провела гостя до студії розміром із авіаційний ангар, заповнений вогнями рампи та камерами, де технічні працівники та персонал метушилися туди-сюди під час рекламної паузи. Гаррі посміхнувся глядачам студії, котрі, судячи з порожніх виразів на їхніх обличчях, явно не здогадувалися, хто він такий. Письменник звернув увагу на ведучого Метта Джейкобса, який сидів на канапі, схожий на павука, що чекає, коли прилетить муха. Один асистент передав йому примірник «Дядька Джо», а другий припудрив носа. Джейкобс поглянув на обкладинку, перш ніж прочитати на задньому клапані біографію автора. Нарешті він повернувся до переднього клапана і прочитав анотацію. Цього разу Гаррі був готовий. Поки він чекав, що його підведуть ближче, уважно вивчав свого інквізитора. Здавалося, Джейкобс за останні двадцять років не постарів ні на день, хоча Гаррі підозрював, що це заслуга макіяжу, який дозволяє кинути виклик плину часу. Чи йому підтягували обличчя?
Керівник студії запросив Гаррі підсісти до Джейкобса на канапі. З ним привіталися: «Доброго ранку, пане Кліфтон», але потім господаря студії відволікла записка ще одного помічника, яку поклали перед ним.
– Шістдесят секунд до ефіру, – почувся голос звідкілясь згори.
– Де це буде? – запитав Джейкобс.
– Сторінка з’явиться на камері номер два, – повідомив менеджер згори.
– Тридцять секунд.
Це була мить, коли Гаррі завжди хотів підвестися і вийти зі студії. «Дядько Джо», «Дядько Джо», «Дядько Джо», – повторив він собі під ніс. «Не забувайте постійно повторювати назву книги, – нагадував йому Аарон, – бо на обкладинці не ваше ім’я».
– Десять секунд.
Гаррі ковтнув води, коли перед його обличчям з’явилася рука, що показувала п’ять розчепірених пальців.
– П’ять, чотири…
Джейкобс кинув свої нотатки на підлогу.
– Три, два…
Він поглянув просто в камеру.
– Один.
Рука зникла.
– Ласкаво просимо в студію, – промовив Джейкобс, читаючи прямо із телесуфлера. – Моїм наступним гостем є автор детективів Гаррі Кліфтон, але сьогодні ми обговорюємо не один із його творів, а книгу, яку він незаконно вивіз із Радянського Союзу.
Джейкобс підняв свій примірник «Дядька Джо», який заповнив увесь екран.
«Гарний початок», – подумав Гаррі.
– Але дозвольте мені пояснити, – продовжував Джейкобс, – що пан Кліфтон вивозив не саму книгу, а лише слова. Він запевняє, що, поки його тримали в російських казематах із Анатолієм Бабаковим, автором «Дядька Джо», він за чотири дні вивчив напам’ять увесь рукопис, а після звільнення написав його слово в слово. Декому, можливо, буде важко у це повірити, – додав Джейкобс, перш ніж уперше обернутися до Гаррі, і з недовірливого погляду на його обличчі стало зрозуміло, що він явно один із них.
– Дозвольте мені спробувати второпати,