Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. АнтологияЧитать онлайн книгу.
наготовила все для свого чоловіка, а того всадила, вибачайте, під спідницю.
От як він прилетів з повітря, зо світа (бо він гонив, звичайно, так, як злий дух) та занюхав.
– Десь тут, – каже, – прісна душа смердить.
– Ти по світі налітався, повітря нанюхався, то тобі ся так придає.
Дала вона йому поснідати, і зморив його сон. Каже до неї:
– Поськай мене трохи.
Як зачала вона ськати, то питається:
– Мій мужу коханий, мені ся у сні приснило: де ти своє здоров'я тримаєш?
А він ся розізлостив:
– Глупа бабо, ти мене ся хочеш допитати? Я своє здоров'я тримаю у порозі.
То жінка як зачала той поріг мити, воскувати, шанувати, бо ж то його здоров'я, аж злому духу жалко ся зробило, що жінка коло того порога працює-бідує:
– Та де би я, дурна бабо, своє здоров'я тримав у порозі! Вона ся з того дуже засумувала:
– Ти мені, мужу, не кажеш правди.
Він собі, роздумавши, що жінка така сумлінна, коли вона той поріг миє і шкрябає – так шанує, може, вона його здоров'я буде шанувати, та й каже до неї:
– Моя жоно кохана, я тобі скажу правду, де я своє здоров'я тримаю. Там у полі стоїть груша, а в тій груші є вулик, а в тому вулику є качка, а в тій качці є яйце.
Якби хто ту качку добув, а з неї яйце добув, то би вже було по його здоров'ю. Тепер він жінці правду сказав. То вона його приспала, а сама пішла до мандрівника того, брата меншого і каже:
– На тобі сокирку, іди до груші, вирубай з неї вулик і з того вулика добудь качку, ту качку розпори і яйце добудь.
Пішов брат та й роздобув те яйце і поклав на долоню.
А злому духу ся приснило:
– Вставай, небоже, вже по твоїм здоров'ю!
Зірвався він, зачав летіти, а брат дуже злякався, коли побачив, як злий дух летить до нього, що те яйце вилетіло йому з рук, розбилось і смолою ся розілляло.
Пішов брат до його покоїв. Набрали вони грошей досить, сіли на коня і поїхали до теї сестри, що коня дала. Сестра їх далі спровадила на дорогу:
– їдьте собі до мого тата. Як будете їхати через дорогу, будуть ковалі у кузні кавалок заліза бити, а ти будеш їх питати:
– Нащо ви маєте бити те залізо – продайте мені!
І кілько вони схотять за нього, то ти щоб дав.
А то ту голову били диявольську, що дав ся ошукати.
От він собі приїхав аж до того царя, де його брат був. Цар дуже ся зрадував, що той панич його дочку добув звідтам. Справив йому весілля і віддав другу половину маєтку, а сам ся зістав при зятях.
А з ковалями йно тільки те, що вони те залізо продали.
Царівна-чарівниця і вдячні звірі
Був король і мав три дочки, і ті дочки були великі вже. Коли вони йшли купатися, то робилися гусками й летіли до ставу, бо то вони були злі духи. А був такий їден молодий хлопець, котрий хтів теї найстаршої шмаття забрати.
Одного разу, коли вони прилетіли до ставу, стріпнулися, і те пір'я з них ся повсипало, і з того зробилися сукні, шмаття. А той хлопець сидів за корчем і дивився, котре шмаття тої старшої. Як вони повлізали в воду купатися, виліз він з-за того корча і теї найстаршої шмаття взяв. Коли вони викупалися,