Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. АнтологияЧитать онлайн книгу.
квіте красний,
Ох чому ж єсь так нещасний?
Літа губиш, серце нудиш,
Не женишся, дурно любиш.
Мати ж моя коби знала,
Нещасно б не годувала;
Воліла ж би-м утопити,
Ніжлі тепер все тужити.
– Сам хороший вік минає,
Ах, нещасний наступає,
Бо як стану над літ сорок,
Не погляне милий оком.
Будуть мене одганяти,
До шпиталю одсилати,
Зо старцями вкупі жити
І милостиню просити.
– Бідна ж моя милостиня!
Ліпша ж любая дівчина:
Обідати, вечеряти,
З нею любо спочивати.
Пійшов би-м я до манастиру,
Але сам собі не вірю:
Гей, там треба много сили,
Щоби біси не скусили.
Треба би ся засклепити,
Щоб дівчину не бачити;
Бо як дівча обачив би-м,
От престола отскочив би-м.
Де ж ся мені обернути,
Де з голови біду збути?
Буду жити, най так буде:
«Терпен спасен», – кажуть люде.
Ой, як серцю не нудити,
Кого люблю, не видіти;
Кого мисль моя кохає,
Серце во мні умліває.
Великая серцю туга,
Гди не виджу свого друга;
Рада би-м з ним говорити,
Будуть люде нас судити.
Очі видять і не плачуться,
Не встидяться, не встиждуться:
Ах, горе, горе, болізнь моя,
Проливає сльози своя.
Лучче було не знатися,
Ніж, любивши, розстатися;
Лучче було не зчинати,
Ніж, любивши, перестати.
Тече вода по долині,
Широкий лист на калині;
З ким люблюся, обіймуся
І к милому пригорнуся.
І к милому, к миленькому,
К його личку білейкому;
Запрягайте коні в санки,
Поїдемо до коханки.
Приїхали пред ворота,
Вийшла мила краща злота;
Приїхали напред двору,
Вийшла мила для розмови.
– Ой, де жиєш, пробуваєш,
Мене, молоду, забуваєш?
– Ой, я жию край Дунаю,
Тебе, серце, споминаю.
Широкеє болонейко[8] вода забрала,
Любив же я дівчинойку, вона не знала.
Приспів: Ой, жаль, непомалу,
Любив я тя, дівча, з малу,
Людям не собі.
Ой жаль мені буде,
Коли її візьмуть люде,
Моя не буде.
Любив же я дівчинойку, вона не знала,
Купив я їй панчошейки, вона не брала.
Любив же я дівчинойку, вона не знала,
Купив я їй черевички, вона не брала.
Любив же я дівчинойку, вона не знала,
Купив я їй спідничейку, вона не взяла.
А у полі кирничейка зарубленная,
Ой юж моя дівчинойка замовленная,
А у полі кирничейка замуленая,
Ой юж моя дівчинойка зарученая.
А у полі кирничейка, два журавлі п'ють,
Ой юж мою дівчинойку до шлюбу ведуть.
А у полю кирничейка, два пташейки п'ють,
Ой юж мою
Болонейко – оболонь.